Види пломб для зубів: які пломби найбільш довговічні? 

Пломбування зубів – найпоширеніша терапевтична процедура в стоматології, для якої застосовують різні види пломб. Вони поділяються:

• за способом установлення (прямі на прийомі й непрямі з виготовленням конструкції в зуботехнічній лабораторії);

• за призначенням (тимчасова пломба для двоетапного лікування й постійна для закриття каріозної порожнини, відновлення анатомії зуба);

• за методом фіксації (адгезивні, коли пломбувальний матеріал зчіплюється зі стінками зуба, і неадгезівні, за яких лікар має сформувати порожнину так, щоб пломба в ній фіксувалася завдяки виступам і поглибленням);

• за матеріалом (металеві сплави, композити, склоіономери, кераміка).

Якщо вибір способу пломбування за призначенням залишають на розсуд лікаря, а спосіб установлення й метод фіксації залежать від матеріалу пломби, то рішення щодо надання переваги цьому матеріалу – за пацієнтом (у співпраці з лікарем).

Це означає, що кожному корисно розібратися, із чого виготовляють сучасні пломби і який їхній варіант найкраще підходить для вирішення конкретної проблеми. А допоможуть розібратися у всіх тонкощах запитання кваліфіковані фахівці стоматологічної клініки Люмидент, адже від цього залежить збереження зубів.

Так, пломби для зубів із металу мають два підвиди:

• вироби з амальгами;

• золоті вкладки.

Амальгама – це сплав міді, олова, срібла й цинку з додаванням ртуті, готовий матеріал буде міцним і довговічним.

Що відрізняє пломби з амальгами від будь-яких аналогів:

• вміст ртуті сягає 50%;

• строк служби – від 10 років (часто довше);

• ставлять тільки на жувальні зуби;

• це найбюджетніший спосіб пломбування;

• метод фіксації – неадгезивний.

Уже за тим, що сказано про амальгаму, можна зробити висновки щодо її плюсів та мінусів.

• Переваги:

• довгострокова служба;

• невибагливість у догляді;

• швидкий результат (один прийом);

• здатність витримувати великі навантаження (міцність);

• ціна.

• Недоліки:

• під пломбу потрібна велика порожнина (зуб треба висвердлювати більше, ніж під композит);

• неестетичний вигляд (темний колір разюче відрізняється від відтінку емалі);

• немає гарантій, що пломба не випаде (немає зчеплення зі стінками зуба);

• метали можуть змінювати смаки страв і викликати алергію;

• вміст ртуті.

Хоча такі зубні пломби (де-факто вкладки) називають золотими, повністю із золота їх не виготовляють, це теж сплав (ковне золото). Як і амальгама, такий матеріал визначається міцністю й довговічністю.

Його особливості:

• строк служби – від 15 років;

• спосіб установлення – непрямий (вкладку виготовляють за зліпком або сканом у лабораторії, що триває 10–14 днів);

• ціна – у 5–10 разів вища, ніж на амальгаму.

Переваги:

• золото майже ніколи не викликає алергії;

• сплав не схильний до корозії;

• випадків, коли ковне золото впливало на смак страв, відомо дуже мало;

• довговічне рішення;

• висока міцність.

Слабкості:

• знову ж таки, питання естетики (золото має кращий за амальгаму вигляд, але все ж надто відрізняється від природної емалі);

• дорожнеча;

• установлення щонайменше за два відвідування лікаря.

Композитну пломбу виготовляють з акрилової смоли з різними наповнювачами (включно зі склоіономерами). Це найпопулярніший матеріал, яким проводять пломбування зубів у сучасних стоматологічних клініках, і ось чому:

• композит підбирають за кольором емалі;

• пломбування можна проводити як на жувальних зубах, так і на передніх;

• є зчеплення зі стінками зуба;

• завдяки пошаровому нанесенню є можливість якнайточніше повторити природну форму зуба;

• тримається композитна пломба до семи років, а іноді й довше, випадків, щоб вона випала (якщо з нею працював кваліфікований лікар), відомо небагато.

Тут теж є свої підвиди:

• хімічні пломби тверднуть унаслідок реакції, яка вимагає часу;

• світлоотверджувальні пломби (кожний шар засвічують лампою, унаслідок чого досягають максимальної твердості).

Найчастіше застосовують другий варіант (світлоотверджувальний), його переваги:

• довговічність;

• естетика (точно за кольором емалі);

• установлення за один прийом;

• відсутність алергічних реакцій;

• міцне з'єднання зі стінками зуба;

• збереження максимальної кількості власних тканин;

• ідеальна форма (лікар формує зуб пошарово в комфортному темпі, не переживаючи, що матеріал затвердіє).

Недоліки теж є:

• композити з часом змінюють колір;

• за міцністю матеріал усе-таки поступається перед металом і керамікою;

• потрібна висока кваліфікація лікаря (якщо наносити матеріал товстими шарами, він стягнеться, підвищивши ризик повторного карієсу);

• часу на пломбування витрачають більше;

• у ціну закладають витрати на час і вимоги до майстерності стоматолога.

Склоіономерна зубна пломба – це різновид композитного її варіанта з додаванням склоіономерів для міцності, профілактики стягнення й довговічності результату. Головна особливість цього пломбувального матеріалу – фторалюмосілікат, склоподібний матеріал, який додають до складу.

Особливості:

• пломбування склоіономерами широко застосовують у дитячій стоматології;

• матеріал використовують для обох методів установлення – прямого й непрямого;

• строк служби – від п'яти років;

• затвердіння – за допомогою спеціальної синьої лампи або хімічне.

Плюси:

• головна перевага склоіономерної пломби полягає в тому, що її складові компоненти з часом вивільняють іони фтору, це сприяє зміцненню емалі й профілактиці нового карієсу (цим і пояснюється популярність технології в дитячій стоматології);

• матеріал не боїться потрапляння слини під час пломбування, що робить його просто незамінним у лікуванні пришийкового карієсу, а також порожнин на жувальних зубах, у важкодоступних місцях, за каріозного процесу на зубах мудрості тощо;

• естетика – за аналогією до композитів;

• міцність досить висока для установлення на передні й жувальні зуби;

• дуже щільно прилягає до стінок порожнини й майже ніколи не стягується.

Мінуси:

• нанесення однією порцією вимагає високої майстерності від стоматолога;

• добір кольорів не настільки точний, як у разі з композитною пломбою;

• вищою є вразливість до механічних навантажень (можуть утворитися тріщини).

Хоча цей вид ортопедичних конструкцій часто записують у види пломб для зубів, де-факто він залишається мініпротезом. Щоправда, його використовують для тих самих цілей, що й пломбувальний матеріал (закрити каріозну порожнину).

Особливості:

• матеріал – стоматологічна кераміка, яка не викликає алергії й абсолютно біосумісна (з неї виготовляють вініри, коронки на імпланти);

• міцність порівнянна якщо не з амальгамою, то із золотом точно;

• є можливість повторити колір емалі.

Переваги:

• естетика;

• стійкість до фарбування й утворення нальоту (поверхня гладша, ніж у композита);

• міцність і довговічність (від семи років).

Недоліки:

• виготовлення в лабораторії (щонайменше два відвідування стоматолога);

• під таку вкладку потрібно підготувати велику порожнину (менше рідних тканин зуба вдається зберегти);

• твердий матеріал залишається крихким – під час високих навантажень може утворитися сколювання.

Керамічні вкладки можна використовувати на будь-яких зубах, але частіше їх ставлять на жувальні.