-1 Київ
Він нагадав, що постанова Кабміну від 14 травня вносить зміни в іншу постанову – №1236 від 9 грудня 2020 року. Згідно з цими змінами, на період дії карантину максимальна націнка на бензин не має перевищувати 5 грн/л, а на дизпальне – 7 грн/л. Документ визначає алгоритм розрахунку середньої вартості цих продуктів. З урахуванням націнок вона не має бути вищою за 27,89 грн/л (дизпальне) і 30,22 грн/л (бензин).
29 березня 2021 року Кабмін ухвалив постанову №450, яка віднесла бензин марок А-92 і А-95, а також дизпальне до категорії соціально значущих товарів. Окрім того, уряд ввів декларування зростання роздрібних цін на такі товари на 1% і більше.
"В уряді впевнені, що обидва рішення допоможуть приборкати апетити мереж АЗС і не дозволять їм заробляти надприбутки в період пандемії. Що ж, аргумент цілком логічний. Однак самі учасники ринку інакше оцінюють ситуацію. На їхнє переконання, рішення КМУ зумовить деградацію нафтопереробної галузі, закриття АЗС і зниження доходів бюджету", – написав Гмирін.
За його словами, практично в кожній європейській країні є інститути регулювання цін, які діють на підставі антимонопольного законодавства: у Швеції такий закон дає державі право заморожувати ціни в разі війни або небезпеки її виникнення або в разі загрози значного загального підвищення цін. Схожі механізми працюють в Австрії, де державним регулюванням охоплено приблизно 10% цін на товари і де діє система "соціального партнерства" між бізнесом і державою.
"Отже, говорити, що в нашому випадку держава зазіхає на свята святих ринкової економіки, я б не став. До того ж не секрет, що саме в паливному секторі України роками працюють схеми мінімізації податків і різноманітні скрутки. Варто лише поцікавитися цінами на бензин і дизпаливо на різних мережах АЗС. "Розліт" цін тут може сягати 5 грн", – написав експерт.
Він пояснив, що 80% пального, яке продають на вітчизняних автозаправках, імпортують із-за кордону, воно має приблизно однакову закупівельну ціну і витрати на логістику, тому обчислити торговельну націнку на нього державі нескладно.
"Інша справа, коли йдеться про роздрібний продажі палива, виробленого з української нафти місцевими нафтопереробними заводами і заводами, що виробляють альтернативні види палива. Саме тут існує найбільше схем для тіньового заробітку. Наприклад, це може бути продаж фальсифікату або бензину, який виробляють так звані мінінафтопереробні заводи, які використовують у якості сировини необліковану нафту зі свердловин Чернігівської, Сумської та Полтавської областей. Відомо, що у країні працює близько 30 таких підприємств", – повідомив Гмирін.
Він додав, що є ще один спосіб тінізації паливного бізнесу – продаж документів на пальне, який дає компаніям змогу реалізовувати за готівку неврахований бензин або дизпальне.
"Товар продають автолюбителям у роздріб, а оформлюють як раніше продану промисловому споживачеві оптову партію. Якщо заправка продає документи на паливо конвертаційному центру, вона заробляє 7% від вартості партії. А якщо у складі бізнесу нафтотрейдера є ще й бізнес із продажу вирученої на АЗС готівки, то рентабельність схеми сягає 12%. Непогані заробітки, правда? І це в умовах пандемії", – підкреслив експерт.
Гмирін упевнений, що держава має відстежувати рівень націнок на бензин і дизпаливо й викривати такі схеми, а також боротися з необґрунтовано завищеними націнками на роздрібний продаж палива.
"Водночас мають бути й запобіжники від державного свавілля. Тобто обмеження по націнках слід запроваджувати на чітко визначений термін, відповідно до визначеної законом ситуації і на вичерпний перелік товарів. Та головне, держава мусить створити рівні умови праці для всіх учасників ринку. Конкуренція повинна бути прозорою і чесною. Не повинно бути так, що одні формують собівартість продукції зі сплатою всіх податків, а інші ухиляються від оподаткування, торгують неякісним паливом і таким чином зменшують собівартість своєї продукції. Хочу наголосити, що подібні махінації є наслідком хронічних хвороб нашої економіки – нереформованої податкової системи та корупції в державних органах", – резюмував він.
