0 Київ
Звільнення полонених українських моряків і повернення кораблів ВМС України мали бути частиною широкої домовленості Заходу і Росії, одним із елементів якої було беззастережне підтвердження повноважень делегації РФ у Парламентській асамблеї Ради Європи. Як повідомляє з посиланням на джерела автор "Європейської правди" Сергій Сидоренко, наявність непублічного плану дістала підтвердження після вербального конфлікту президента України Володимира Зеленського та міністра закордонних справ Павла Клімкіна.
"10 днів тому, під час візитів Зеленського до Парижа та Берліна, українському президентові дали зрозуміти, що на поступки доведеться йти, і Україна не має іншої опції, як із цим змиритися. За цим планом Захід повертає Росії повноваження у ПАРЄ без жодних, навіть найменших виняткiв. Росія у відповідь знаходить схему звільнення моряків та допускає до Криму моніторингову місію Ради Європи. І, звісно (але України це вже не дуже стосується), Москва відновлює платежі до бюджету РЄ, де вона вже накопичила борг близько €70 млн", – пише видання.
Брифінг Зеленського 27 червня свідчив: ідеться не просто про образу президента на те, що йому не дали ознайомитися з нотою МЗС; Зеленський у загальних рисах знав про "пакет" домовленостей із РФ і хотів використати елемент "чужого" плану для якнайшвидшого звільнення моряків, а дії Клімкіна і заступниці міністра закордонних справ Олени Зеркаль, на думку команди президента, порушили цей план, зазначено у статті.
"Ще одним побічним підтвердженням того, що це – усе ж домовленість, а не збіг позицій, стали дії Росії. Москва була переконана, що зняття з неї санкцій у ПАРЄ – то вирішена річ. А коли асамблея, згуртована навколо німців та французів і мобілізована ними ж, на безпрецедентному нічному засіданні схвалила "вибивання" механізму санкцій, настала черга для кроку другої сторони, тобто Росії. Саме так з'явилася нота Росії із пропозицією про звільнення моряків. Звісно ж, за російським сценарієм. Росія надіслала цей документ до Києва у вівторок увечері, тобто за день після першого рішення ПАРЄ щодо санкцій та за день до другого голосування, яке мало би остаточно підтвердити повноваження росіян без жодних обмежень. Це логічно – коли сторони не довіряють одна одній, то доводиться рухатися маленькими кроками, щоби ніхто не "кинув" іншого", – зазначив Сидоренко.
Ні в Берліні з Парижем, ні, тим паче, у Києві не знали про юридичні зачіпки, які приховає в ноті Росія, продовжив автор. Клімкін у своїх поясненнях вказав, що фактично Москва вимагала погодитися з її юрисдикцією над Кримом.
"То що ж, виходить, що Зеленський хотів здати Крим, раз він "наїхав" на МЗС з цього питання? Ні. Доведеться розчарувати тих, хто шукає просту картину світу. За даними ЄП, навіть у команді Зеленського визнають, що з юридичної позиції нота-відповідь нашого МЗС росіянам була бездоганною, – ідеться в публікації. – Однак у Зеленського ставлять питання – чи варто було поспішати із відповіддю, чи не було сенсу зайти у переговірний процес? Або для того, щоби все ж звільнити моряків (звісно ж, не визнаючи "російського Криму", це не розглядається), або для того, щоби показати світові, що Україна спробувала, навіть почала переговори, але РФ, як завжди, поводилася неконструктивно".
Найсумнішим висновком із цієї ситуації є те, що принципу "нічого про Україну без України", що діяв протягом попередніх п'яти років, більше не дотримуються західні партнери, пише Сидоренко.
25 травня міжнародний трибунал із морського права в Гамбурзі зобов'язав Росію негайно звільнити три затримані в Чорному морі українські військові кораблі, а також 24 моряків і дозволити їм повернутися до України. Рішення було ухвалено 19 голосами, проти виступив тільки суддя від РФ Роман Колодкін.
У міністерстві закордонних справ Росії заявили, що міжнародний арбітраж не мав юрисдикції для розгляду інциденту.
Термін виконання рішення спливав 25 червня. Цього дня, як повідомили у МЗС України, від російського зовнішньополітичного відомства надійшла нота, якою Україні пропонували надати письмові гарантії продовження кримінального переслідування українських моряків відповідно до російського законодавства. У ноті-відповіді українське МЗС назвало позицію Москви неприйнятною.
27 червня Зеленський висловив обурення тим, що його не ознайомили ні з нотою МЗС РФ, ні з нотою-відповіддю українського зовнішньополітичного відомства.
Клімкін опублікував два документи, назвавши текст російського "примітивною пасткою". За словами міністра, нота-відповідь "викриває приховані мотиви РФ". Він також висловив думку, що надсилання ноти було повністю в компетенції його відомства.
У ніч на 25 червня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про зміну санкційного механізму, яка дозволила Росії повернутися до асамблеї. 26 червня ПАРЄ 116 голосами (проти 62, утрималися 15) ухвалила резолюцію про підтвердження повноважень делегації РФ без обмежень. Українські депутати заявили, що на знак протесту залишають сесію асамблеї.
Росію було позбавлено права голосу в ПАРЄ у квітні 2014 року, відразу після анексії Криму та початку воєнних дій на Донбасі. У 2017 році Росія припинила сплату внесків до бюджету Ради Європи (приблизно €33 млн на рік), що призвело до фінансової кризи в організації.
