+21 Київ
"Коли я вийшов із в'язниці, потім почалася революція, де я відігравав певну, мабуть, помітну роль. Я став депутатом від парламентської більшості. Потім так сталося, що мене призначають генеральним прокурором України. Просто з трибуни Верховної Ради, де відбулося голосування, я поїхав не в офіс, а у в'язницю", – сказав Луценко.
За його словами, він "спокійно зайшов у свою камеру".
"За традицією, не можна закривати за собою двері – можна лише прикрити. Я сказав усім мене залишити. Посидів там 15–20 хвилин, дещо про себе подумав. Чесно кажучи, я вирішив для себе, що жодної хвилини життя не витрачу на помсту. І намагатимуся робити все, щоб люди, на яких немає доказів, не сиділи. Хоча це неможливо в загальному потоці", – описав те, що відбувалося, тепер уже ексгенпрокурор.
Він наголосив, що на той момент було 1,6 млн кримінальних проваджень.
"Зрозуміло, що за всіма ти не встежиш. Але основні справи – я завжди запитував, чи є докази. Плюс ніколи не переслідував тих, хто тішився з мого ув'язнення. За одним винятком – якщо вони не ґвалтували країни. Якщо повертатися до цієї атмосферки... Я вийшов у костюмі з парламенту: костюм, краватка, біла сорочка. Виходжу – і тут у вікнах усі зеки. Народне тріумфування з криками "Наш!". Мені це потім сильно допомагало", – розповів Луценко.
