У книжці з програмною назвою "Свобода" Меркель описує пам'ятні зустрічі з канцлером СДПН Герхардом Шредером, тодішнім і майбутнім президентом США Дональдом Трампом та нелегітимним президентом РФ Володимиром Путіним.
Меркель у книжці згадує про саміт НАТО у Бухаресті 2008 року, коли йшлося про план надання статусу кандидата на вступ для України та Грузії. За її словами, вона розуміла бажання країн Центральної та Східної Європи якнайшвидше стати членами НАТО. Але прийняття нового члена має принести більше безпеки не тільки йому, а й Альянсу, вважає ексканцлерка.
За її словами, вона бачила ризики щодо гарантованої договором присутності Чорноморського флоту Росії на українському Кримському півострові. Також Меркель зазначає, що на той момент "лише меншість населення України підтримала членство країни в НАТО".
Як пише Меркель, вона вважала ілюзією припущення, що статус кандидата на вступ дав би Україні та Грузії захист від агресії Путіна. Вона також сумнівалася, що в разі надзвичайної ситуації країни – члени НАТО відреагували б у військовий спосіб.
Зрештою було знайдено компроміс, але він мав ціну, пише Меркель. За її словами, той факт, що Грузія та Україна не дістали зобов'язань щодо статусу ПДЧ, був відмовою від їхніх сподівань. Але той факт, що НАТО також запропонував їм спільну обіцянку членства, Путін сприйняв як "оголошення війни", ідеться в мемуарах.
Контекст
У декларації Бухарестського саміту НАТО, який відбувся 2008 року, ідеться про те, що Альянс вітає євроатлантичні прагнення щодо членства в НАТО України та Грузії. Країни – члени Альянсу домовилися, що обидві держави стануть членами НАТО. "ПДЧ буде наступним кроком для України та Грузії на їхньому шляху до членства", – зазначили в документі. Проте Україні так і не надали ПДЧ.
Колишній спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер повідомляв, що Україна мала отримати план дій щодо членства в НАТО ще на саміті в Бухаресті, але союзники Сполучених Штатів по Альянсу побоювалися створення "автоматизму в напрямі до членства".
Україна активізувала співпрацю з НАТО 2014 року на тлі окупації Криму Росією та збройного конфлікту на Донбасі. Курс на вступ до Альянсу зафіксовано в Конституції України.
У 2018 році НАТО визнав за Україною статус країни-аспіранта – кандидата на членство в Альянсі, 2020 року Україна набула статусу партнера розширених можливостей. 14 червня 2021 року в Брюсселі відбувся саміт НАТО, у підсумковому комюніке якого зазначили, що Альянс підтримує вступ України в НАТО.
Україна подала заявку в НАТО за прискореною процедурою 2022 року, після того як РФ розпочала повномасштабну війну й незаконно анексувала частину українських територій.
За рік після початку повномасштабного російського вторгнення, у липні 2023 року, країни – члени НАТО спростили шлях для вступу України у блок, проте офіційного запрошення в Альянс Києву не надали. У підсумковій декларації саміту НАТО, який відбувся 9–11 липня 2024 року у Вашингтоні, зазначено, що "майбутнє України – у НАТО".
На думку генсека Альянсу Марка Рютте, Україна зараз ближче до НАТО, ніж будь-коли раніше. Він заявив 17 жовтня, що шлях України до членства в НАТО незворотний, питання лише – про часові межі.
-1 Київ
