$39.22 €42.44
menu closed
menu open
weather +13 Київ

"Одна з умов співробітництва із МВФ". Малюська пояснив законопроєкт про звільнення Ситника

"Одна з умов співробітництва із МВФ". Малюська пояснив законопроєкт про звільнення Ситника Ситник очолює НАБУ від моменту його заснування
Фото: nabu.gov.ua
Міністр юстиції України Денис Малюська заявив, що ухвалення законопроєкту, який припиняє повноваження директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника, спричинила "дірка в законодавстві та статусі НАБУ". За словами Малюськи, її закриття – одна з умов співпраці із МВФ.

Конституційний Суд України визнав неконституційним указ про призначення Артема Ситника директором Національного антикорупційного бюро, тому перед урядом України стояло завдання "закрити прогалину в законі" і врегулювати питання статусу НАБУ та його директора. Про це 15 лютого, коментуючи затвердження Кабміном законопроєкту, який передбачає звільнення директора НАБУ, написав у Facebook міністр юстиції України Денис Малюська.

"Першим підходом став законопроєкт №4437, у ньому уряд (задля уникнення будь-яких сумнівів у легітимності директора НАБУ) запропонував на рівні закону надати Артему Ситнику повноваження директора НАБУ до обрання нового директора за новою процедурою. На жаль, №4437 не отримав підтримки в парламенті", – написав міністр.

Він зазначив, що "дірки в законодавстві та статусі НАБУ залишилися", а їх закриття – "одна з умов співпраці з Міжнародним валютним фондом".

"Тому уряд зробив другий підхід – новий законопроєкт, який надає НАБУ статус органу виконавчої влади і нову процедуру обрання директора НАБУ. Також окремою нормою законопроєкту вказано, що протягом проходження відбору нового директора його повноваження виконуватиме перший заступник директора НАБУ", – пояснив Малюська.

За законопроєкт має проголосувати парламент.

Міністр юстиції заявив, що чудово ставиться до Ситника.

"Він продемонстрував стійкість та фаховість, яким багато хто може лише позаздрити. Якщо привести до ладу статус НАБУ як інституції можна лише шляхом скорочення строку роботи Артема, таку опцію теж не варто відкидати", – вважає він.

У НАБУ Суспільному повідомили, що до оприлюднення тексту законопроєкту або роз'яснення Мін'юсту відомство нічого не коментуватиме.

"Нам треба ознайомитися з текстом законопроєкту, потім буде наша позиція", – заявили в антикорупційному бюро.

Керівник Центру протидії корупції України Віталій Шабунін заявив, що Кабінет Міністрів України 15 лютого розглянув і передасть до Верховної Ради законопроєкт, який передбачає звільнення Ситника. 

Національне антикорупційне бюро України створили 2015 року. Від моменту заснування його очолює Ситник. Згідно із законодавством, завдання НАБУ – протидія корупційним правопорушенням, скоєним високопосадовцями.

У травні 2020 року у Конституційний Суд надійшло подання від 51 народного депутата. У ньому йшлося про те, що п'ятий президент України Петро Порошенко, призначаючи директора НАБУ, вийшов за межі своїх повноважень.

28 серпня КСУ оприлюднив рішення за цим поданням. Суд дійшов висновку, що указ про призначення Ситника був неконституційним, оскільки в Основному законі чітко визначено перелік посад, на які призначає президент (серед них директора НАБУ немає). Видавши указ про призначення Ситника, Порошенко перевищив свої конституційні повноваження, вважають у КСУ.

У КСУ підкреслили, що рішення не поширюється на правовідносини, що виникли внаслідок виконання Ситником посадових обов'язків. Представник президента України в Конституційному Суді, народний депутат від "Слуги народу" Федір Веніславський пояснив, що рішення КСУ не містить загрози для справ, які розслідує антикорупційне бюро: усі дії, вчинені директором НАБУ до 28 серпня, вважатимуть легітимними і конституційними.

НАБУ назвало рішення Конституційного Суду черговим кроком на шляху знищення інституційної незалежності відомства.

16 вересня КСУ визнав неконституційними окремі положення закону про НАБУ, зокрема положення про наділення президента України повноваженнями створювати НАБУ, призначати на посаду та звільняти з посади його директора, визначати одного члена комісії зовнішнього контролю для проведення незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності бюро, його операційної та інституційної незалежності і затверджувати положення про Раду громадського контролю та про порядок її формування.