+16 Київ
"Коли [після досягнутих Будапештських домовленостей] там піднімали келихи, я не випив. Тому що зрозумів: ми підписали, що ми ніхто і звуть нас "ніщо без ядерної зброї", – сказав Радецький.
Він зазначив, що з Кравчуком він говорив у літаку.
"Він налив мені грановану склянку горілки, я випив – анітрішки не сп'янів! Ви уявляєте, яка нервова напруга була, яка образа, який жаль і як я це переживав? Я пропонував: "Нумо не будемо знищувати шахтопускові установки". Їх понад півтори сотні було. На глибині 60 м. Ви уявляєте ці складнощі? Життя, побут забезпечувати, зв'язок і все інше. Зробити зі звичайним боєприпасом, ракету залишити", – пояснив Радецький.
За його словами, на той час технічний бік цього проєкту міг забезпечувати завод "Південмаш", котрий очолював Леонід Кучма, який пізніше став другим президентом України.
"Ми вели з Леонідом Даниловичем і генеральним конструктором розмови про звичайний посилений боєприпас. І за тією домовленістю, що не більше ніж 500 км дальності від кордону. І я казав: "Зробімо цей "марусин поясок" зі звичайних ракет – і в нас буде захист. Бригаду стримування, бригаду ракетного захисту". Це я доповідав і [тоді спікеру Верховної Ради] Іванові Плющу, і Кравчуку як верховному головнокомандувачу", – наголосив Радецький.
Він вважає, що тоді на Кравчука "був страшний тиск".
"Був страшний тиск із боку Америки й Росії. Тому що практично – якщо взяти весь компонент ракети стратегічного призначення, то найновіші системи, які "Сатана" мали назву, – усі вони були на території України й були націлені на США. Чому й ішла ця розмова. Це перший аспект. І американці тиснули навіть більше, ніж росіяни. Вони хотіли, щоб швидко прибрали, щоб була безпека. Я їх чудово розумію", – заявив Радецький.
