-2 Київ
"Мені все одно. Усі чомусь так люблять говорити, чи достатньо вибачень. Я, певно, скажу й за себе, і за Андрія [Антоненка, ще одного фігуранта справи, він перебуває під арештом]. Ці вибачення – до одного місця. Я б хотіла, аби це все закінчилося. Аби відшкодували те, що я півтора року не працюю, вісім місяців була в тюрмі", – сказала вона.
За словами кардіологині, вона хотіла б "забути про все це, як страшний сон".
"А офіційні вибачення, певно, потрібні суспільству. Бо є потерпілі у справі Шеремета – це Павло і його рідні, друзі й колеги. А ми – потерпілі від справи Шеремета. Це ми, наші родини, друзі, колеги й суспільство. Яке спостерігає за кривосуддями й втрачає віру у справедливість", – пояснила Кузьменко.
На запитання, чи готова вона до вироку, вона відповіла: "Мабуть, ні".
"Я розумію, яким він може бути. І до цього неможливо бути готовим. Коли ти розумієш, що не винен. Коли ти знаєш, що цього не робив. І з точки зору логіки в тебе запитання – а з якого переляку мені має бути вирок? За що? За те, що десь ходять реальні вбивці? Що вони радіють, дивлячись на те, що відбувається з нами? Чому я маю бути до цього готова?" – заявила Кузьменко.
