Адвокатка Сенюта заявила, що Офіс омбудсмена сприяє порушенню закону про захист персональних даних і прав адвокатів 

Непослідовна позиція Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини призводить до порушення законів "Про захист персональних даних" та "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", заявила виданню Advokat Post глава комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України Ірина Сенюта.

Вона розповіла, що одне зі складних питань, із яким стикаються адвокати, – збір доказів, у яких міститься інформація з обмеженим доступом, зокрема лікарська таємниця.

"Отже, одним із наболілих питань є: чи при поданні адвокатського запиту про отримання копій медичної документації, інформації, яка становить лікарську таємницю і є інформацією з обмеженим доступом, слід додатково до копій свідоцтва та ордера долучати ще якісь документи, зокрема згоду на обробку персональних даних свого клієнта?" – зазначила вона.

Адвокати, за її словами, вже кілька років звертаються в Офіс омбудсмена, щоб прояснити це питання, але його позиція постійно змінюється, хоча положення законодавства залишаються незмінними. 2015 року в Офісі уповноваженого з прав людини стверджували, що положення закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", які заважають адвокатам діставати інформацію з обмеженим доступом щодо своїх же клієнтів, перешкоджають їхній роботі і суперечать принципу пропорційності та необхідності в демократичному суспільстві.

Але у квітні 2020 року в Офісі омбудсмена вирішили, що коли адвокати подають запит на інформацію з обмеженим доступом, зокрема персональні дані, – вони мають надавати підтвердження своїх повноважень на одержання такої інформації. А якщо такої інформації не нададуть – адвокату необхідно звернутися до ради адвокатів "для сприяння забезпеченню гарантій адвокатської діяльності".

На думку Сенюти, коли Офіс омбудсмена, який за законом сам має відстоювати права людей, перескеровує адвокатів для розв'язання їхніх проблем у раду адвокатів – він фактично позбавляє їх варіантів способів захисту.

"Тому я задаюся кількома питаннями: чи повинно правозастосування настільки залежати від персоніфікованого праворозуміння та чи правозахисна функція праволюдинної інституції має зводитися до "диспетчерства"?.. І ці питання навіть дуже не риторичні", – резюмувала адвокатка.