+22 Київ
"Є дані Євростату про те, скільки українців перебуває в Євросоюзі під дією закону про тимчасовий захист. Тому що наші мігранти практично не використовують статусу біженця, [...] вони не біженці – вони воєнні мігранти. Це зовсім інше. Не в Європі – приблизно 500 тис. (дуже сумнівна цифра, але поки вона є)… Я не можу її ні приймати, ні спростовувати – я просто називаю її. 1,2 млн – у Росії та в Білорусі... Із цих 6 млн приблизно третина – це діти до 18 років, десь 6% – люди віком від 65", – сказала вона.
За підрахунками демографа, співвідношення жінок і чоловіків з України в Європі – приблизно чотири до одного.
"Виходить десь 3,5–4 млн працездатних громадян там перебуває. Багато, мало? Багато. Особливо з огляду на те, що до війни було приблизно 2,5–3 млн. І більшість там залишилася – трудові мігранти. Оцінки відрізняються, до того ж розбіжність божевільна: від 1,5 млн до 3 млн. Тобто ви розумієте масштаби? Якщо врахувати, що лише 32 млн в Україні: це в найкращому разі половина працездатних", – наголосила Лібанова.
Вона вважає, що головною причиною, чому українці не повертаються, є складнощі з безпекою.
"Не хочуть" – справа така. Я не знаю, хто з політиків може взяти на себе відповідальність і сказати мамам із дітьми: "Повертайтеся". Коли в Києві буває по чотири-п'ять тривог за ніч... Коли запитують наших мігрантів: "Що для вас важливе, щоб ви повернулися?" – із божевільним відривом іде безпека. Далі практично однаково йде робота й житло. І далі з великим відривом решта. Але ми їх запитуємо сьогодні, а по-справжньому відповідь на це запитання вони шукатимуть тоді, коли треба буде ухвалювати рішення", – пояснила Лібанова.
