-2 Київ
"Я звільняюся з Amnesty International в Україні. [...] Усе розбилося об стіну бюрократії і глухого мовного бар'єру. Справа не в англійській, а в тому, що якщо ти не живеш у країні, в яку вдерлися окупанти і рвуть її на шматки, тобі, напевно, не зрозуміти, що ж тут такого – засудити армію захисників. І немає слів у жодній мові, які здатні це донести до того, хто не відчув цього болю", – написала вона.
Правозахисниця зазначила, що у неї "була наївна надія", що вона зможе виправити ситуацію, що зможе пояснити головному офісу Amnesty International свою позицію щодо опублікованого напередодні звіту "і текст буде видалено, а замість нього з'явиться інший".
"Сьогодні я зрозуміла, що цього не станеться. [...] Не йдеться про те, щоб міжнародні чи локальні правозахисні організації не фіксували дії українських Збройних сил. Принцип незалежності та безсторонності у такій роботі важливий, зрештою, саме для цього існують міжнародні та національні правозахисні організації. Але у таких важливих звітах, які публікуються в такий момент і в такому контексті, не може не бути даних про другу сторону війни, про того, хто розпочав цю війну", – пояснила Покальчук.
Вона вважає, що "пресреліз, який організація випустила 4 серпня, мав як мінімум дослідити дві сторони та врахувати позицію Міноборони України".
"Представники Amnesty International урешті звернулися до Міноборони з проханням про реакцію, але дали дуже мало часу на відповідь. У результаті цього, сама того не бажаючи, організація створила матеріал, який прозвучав як підтримка російських наративів. Прагнучи захистити цивільних, це дослідження стало інструментом російської пропаганди", – наголосила Покальчук.
За словами правозахисниці, вони з керівництвом Amnesty International "розійшлися ціннісно", тому вона вирішила покинути організацію.
