$39.22 €42.36
menu closed
menu open
weather +14 Київ

Психіатр Глузман звинуватив Віктора Ляшка в руйнуванні санітарно-епідеміологічної системи України

Психіатр Глузман звинуватив Віктора Ляшка в руйнуванні санітарно-епідеміологічної системи України Семен Глузман: Він служив, але не більше. І продовжує служити
Фото: Семен Глузман / Facebook

Український психіатр і дисидент Семен Глузман назвав заступника міністра охорони здоров'я і головного санітарного лікаря Віктор Ляшко "молодим чоловіком", який усвідомлено і тверезо знищив усю санітарно-епідеміологічну систему країни.

Заступник міністра охорони здоров'я і головного санітарного лікаря Віктор Ляшко став причиною руйнування санітарно-епідеміологічної системи України, написав у Facebook український психіатр і дисидент Семен Глузман.

"Згадуючи минуле, я думаю про молодого чоловіка, який цілком свідомо, тверезо знищив усю санітарно-епідеміологічну систему України. Дипломований лікар, який чудово усвідомлює важливість цієї системи для країни, він виконав наказ своєї начальниці, міністерки. Він служив, але не більше. І продовжує служити", – зазначив лікар.

Він не вказав прізвища Ляшка, але доклав до поста фото заступника міністра.

Глузман розпочав повідомлення зі спогадів про табірне радянське минуле, коли він зустрічав людей, які готові були служити будь-якому тоталітарному режиму і виконати будь-який наказ згори.

"Я бачив зло. Я жив із ним поруч протягом семи років. Звичайне, невиразне, воно не носило маски. Воно було очевидним. Ми знали його в обличчя. Літні чоловіки, які колись віддано служили фюреру, так само спокійно й віддано служили іншому тоталітарному злу. Я вдивлявся в їхні обличчя, такі типові обличчя радянських дворових доміношників, і намагався зрозуміти: убиваючи подібних собі, про що вони думали? Чи тільки про бажання вижити за будь-яку ціну? Чи пояснювали собі, що саме вони, убиті ними сьогодні чоловіки, жінки і діти, були винуватими в тому, що стали їхніми жертвами, зробивши їх самих катами", – написав психіатр.

За його словами, різниці між катами і 
дисидентами, що поступилися злу,  майже немає.

"Поступово я звик до них, тих, хто жив зі мною в одному бараку. І усвідомив, що багато хто з них рятував себе так само, як рятували себе дисиденти, що поступилися злу, публічно, у газетах і по телебаченню визнавши себе антирадянщиками, які розкаялися,  і буржуазними націоналістами. Різниця, по суті, невелика. Інші часи, інші обставини, інші вимоги тоталітарної держави", – підсумував Глузман.