+4 Київ
10 червня 2022 року, п'ятниця
Знову рідна дача, відпочинок, риболовля, роботи на городі. Знову забуваєш про жахіття війни. Дві сім'ї сусідів вирішили виїхати через Грузію в Україну або залишитися там до кінця війни. Нас дедалі менше й менше. Дехто змирився з гаслом "Росія тут назавжди". Як про переваги говорять про дві пенсії і низьку комуналку. Шлункові – бог їм суддя. А ми щовечора випиваємо трохи сухого вина і славимо ЗСУ, сподіваємося на деокупацію. Після добре проведеного часу повертаємося до Херсона.
Уночі чути канонаду, наші б'ють. Уранці стало відомо, що Антонівський міст зруйновано, проїзд заборонено. Нам пощастило проїхати в останнє вікно можливостей. Тепер окупанти не зможуть доправляти зброю й техніку на правий берег, бо наші зруйнували міст біля Дар'ївки.
Попередній запис у щоденнику – 5 червня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
