+15 Київ
30 липня 2022 року, субота
"Нова влада" запустила в роботу річковий транспорт. Звісно ж, на віджатих катерах. Маршрут – через Голу Пристань і до Кардашинки. Із заходом на дачні причали. Порадившись, вирішили поїхати на катері на дачу й там відзначити день народження Алли.
О 8.00 були в порту. Проїзд коштує 40 грн, причому гривню беруть залюбки. Від рублів кривляться, але розрахуватися можна. Звертаю увагу, що на катерах, пришвартованих поруч із нами, немає прапорів – ніяких. І коли вийшли на корму, побачив наш рідний прапор. Він старенький, закопчений від вихлопів двигуна, місцями з дірками. Але ви не уявляєте, яка радість наповнила наші серця. Респект капітану й команді , які не побоялися проявити свою позицію, хоч це й небезпечно.
Прогулянка по Дніпру чудова, наші плавні з німфеями й кувшинками, соковита зелень, прекрасні краєвиди, добре впорядковані дачні ділянки. Тут жили щасливі люди, які багато трудилися й уміли гарно відпочивати. Тепер усе інакше – місто під окупантами й наша доля невизначена.
Без особливих пригод дісталися дачі, розпакувалися й почали відпочинок.
Уранці поїхав на рибалку, наловив карасиків і плітку. Частину підсмажили, частину я закоптив. На третій день відпочинку вночі став почуватися зле. Ніяке народне лікування не допомагало. Промучився два дні, потім звернувся до сусіда, який збирався зимувати на дачі взимку й мав машину, із проханням підвезти мене в лікарню до Голої Пристані.
Дякую йому щиро, він одразу погодився. Приїхали в сімейну амбулаторію. Там усе по-провінційному, але досить пристойно. У реєстратурі запитали прізвище, і – о диво! – у них доступ до бази даних Healthy. Лікар прийняла привітно, назвала орієнтовний діагноз і запропонувала денний стаціонар. Я, на щастя, відмовився і, купивши в найближчий аптеці пігулки по диких цінах, повернувся на дачу.
Але краще не стало, вирішили вертатися в Херсон. День народження зіпсували, але не було й настрою в такий важкий час його відмічати.
Попередній запис у щоденнику – 17 липня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
