+1 Київ
9 квітня 2022 року, субота
Погрожують припинити із жовтня розрахунки у гривнях. Курс уже 1 руб. до 1,25 грн. За цін утричі вищих, "чєм прі хохлах". Це просто грабунок. Почали відкриватися магазини на попередніх локаціях наших мереж. Усе, на що здатні північні орки, – це простий грабунок. Не заморочуються. Був АТБ – став АБЦ. Був "Сільпо" – став "Сытний маркет". Якось сходимо із сусідом на екскурсію. Поки користуємося товарами, які купуємо у фермерів.
Про провокаторів. Стою в черзі по молоко. Черга велика. За мною займає чергу жіночка років до 50. Починає говорити доволі гучно, акцент виражений, російський. Мовою оригіналу: "Ото настав гарний час. Мені дали пенсію 10 тис. руб. Ось де турбота про людей. А я в Україні пропрацювала фельдшером на швидкій допомозі 38 років – і пенсія 2800 грн".
Дивлюся на неї й кажу: "То ви, "шановна", працювали на "швидкій" із восьми років". "Не зрозуміла", – відповідає. "Так треба закінчити школу, потім медучилище, потім стажування. Додайте 38 років стажу. Таким чином, вам зараз має бути 60+". У черзі розсміялися.
Не здається, міняє тему: "Скоро буде мир. Миколаїв уже от-от звільнять, а з Одеси нацисти виводять війська. Життя за Росії буде чудовим".
Не витримую, кажу їй: "Мене в цьому місті багато років тому народила мама. Я прожив тут усе своє свідоме життя. Я не хочу іншої влади, іншої країни на моїй землі. Херсон – це Україна, ворог тут тимчасово".
На подив, до дискусії приєднуються жіночки із черги: "Звідки новини берете, нешановна?" – "У мене донька живе в Одесі, відомості точні. І ще дивлюся російською правдиве телебачення". Тут жіночки порадили їй вимкнути ящик і більше бувати на повітрі. За хвилину вона пішла – і тут до мене дійшло, що навіть тари під молоко в неї не було. За кілька днів побачив її в іншій черзі, там теж щось базікала.
Отже, на окладі в кацапів, працює на шлункових слухачів, схиляє до покори.
Попередній запис у щоденнику – 8 квітня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
