-2 Київ
Блогер зізнався, що особисто він розпачу в ті дні не відчував.
"Я не супермен, але дуже довгі роки психологічного самокондиціювання – перше. По-друге, військовий досвід. І третє – це філософське ставлення до життя. Ми жартували дуже багато, багато сміялися перший місяць. Був такий чорний гумор. Люди ризикових професій люблять чорний гумор. І тому самоіронії було дуже багато. Типу: "Ну, скільки нам залишилося? Встигнемо чай попити чи все вже?" – поділився він.
Арестович згадує, що в Офісі президента людям доводилося пам'ятати про загрози, які могли стати реальністю будь-якої миті.
"Ти не знаєш, чи влучать у наступні п'ять секунд вісім крилатих ракет у будівлю офісу. Ніхто гарантій не давав, що по ньому бити не будуть. ППО тоді особливо нічого не перехоплювала. Ну, набагато менше, ніж зараз. А крім того, тоді у росіян було дуже багато балістики, яку не неможливо перехопити взагалі", – нагадав він.
Можливо, додав ексрадник ОП, зараз комусь здається, що все, що відбувалося, було не таким уже й небезпечним, але це тому, що "всі розумні заднім числом".
"Ми жили в очікуванні удару по офісу кожну секунду. Ми чекали на газ, який запустять у систему вентиляції. Ми знали, що росіяни працювали з дигерами, які підземними комунікаціями могли дійти. Дуже багато всього. Диверсанти, заміновані машини в урядовому кварталі, стрілянина по порожніх будинках... Держслужба охорони брала людей у порожніх навколишніх будинках, які заїхали за три місяці, а деякі – за рік до початку воєнних дій", – розповів Арестович.
За його словами, "сплячі агенти" та "консерви", які були підготовлені, приїхали до столиці, знявши квартири за рік до повномасштабного вторгнення, – це "окрема сторінка".
"Я все вмовляю начальника Держслужби охорони, з яким я дуже товаришую і дуже ціную його як фахівця, усе-таки дати інтерв'ю. Але він відмовляється. Каже: "Ні. Тільки президент такі речі вирішує". А він міг би вам розповісти. Знаєте, коли останню машину з кількома сотнями кілограмів вибухівки виявили? По-моєму, наприкінці травня. Ну, не під офісом [будівлею ОП], а дуже поряд", – уточнив блогер.
Він розповів, що співробітникам Офісу президента неодноразово мінували машини, ставили на них мітки.
"Це ціла велика історія, повірте. Мене очікування, що за секунду прилетить по будівлі, ніколи не покидало. Ніколи. Тому що, за логікою, вони мали рано чи пізно бахнути. Поки переговори відбувалися типу ще... Це ж росіяни, не знаєш, чого чекати, навіть коли тривають переговори", – наголосив колишній радник Офісу президента.
Дій проти переговорів самі росіяни, за словами колишнього радника Офісу президента, вживали багато. Але коли після деокупації Бучі Київської області і розкритих звірств російських окупантів президент України Володимир Зеленський відмовився вести переговори з Росією, в ОП, згадує блогер, "уже чекали [удару] як помсту кожної секунди".
"А коли [у квітні російський крейсер] "Москву" втопили, ми тупо сиділи й чекали: "Ну от воно летить просто зараз". Там уже ніхто не сумнівався. Це так здається: вийти на трибуні [провести брифінг] потриндіти... Ми почувалися, наче стоїмо біля стінки всі перші днів 50–70 чи навіть 100. Ніколи не знаєш, чи прилетить наступної секунди. Чи не вибухне машина, повз яку ти йдеш", – підсумував Арестович.
Арестович: Мені казали, що Путін особисто кілька разів мене згадував: "Зробімо, як Арестович уміє". Читайте повний текст інтерв'ю
