-3 Київ
Під час інтерв'ю Веселко говорила про те, як:
- почалася війна для її сім'ї;
- над дахом її будинку пролетів літак, який горів;
- виживали в окупації: "40 днів ми не бачили хліба", "мужики були готові відстрілювати тварин, щоб не почався голод"; росіяни не дозволяли навіть поховати вбитих;
- її сусідів розстріляли кадировці, коли вони їхали до крамниці;
- росіяни виселили людей із будинків і заселялися самі. Були й буряти, які "не розуміли, що таке кухонна витяжка, що таке плоский телевізор";
- у полоні "було холодно настільки, що боліли навіть кістки", наручники не знімали цілодобово, погрожували катуванням, "сиділа в підвалі зі щурами";
- "зайшли розмови про Бандеру, про російську мову і нацизм. Тоді я зрозуміла, наскільки у них промиті мізки";
- нарешті зустрілися із чоловіком: "Потім два тижні ми одне від одного не відходили";
- що побажала б президенту країни-агресора РФ Володимирові Путіну.
Село Володимирівка в Київській області, де жила Веселко, потрапило в окупацію на самому початку повномасштабної війни. Вони із чоловіком опинилися в розлуці – він у цей час був у Києві. Веселко розповіла про те, як її село жило в окупації без запасів їжі та ліків.
"Так сталося, що ми із чоловіком в один і той самий час вирушили назустріч одне одному. Як у якомусь фільмі... Чоловік прийшов додому. Мене немає. Став навколішки і почав вити. Думав, що мене вже немає серед живих", – сказала вона.
У дорозі їх обох – і Веселко, і її чоловіка – схопили на російських блокпостах. У неї виявили в машині гільзи від мисливської рушниці, звинуватили в тому, що вона снайперка, і "кинули на підвал".
"На російському блокпості чоловіка і водія роздягнули, наділи мішки на голову. Потім привезли на кладовище, поставили навколішки і перезарядили зброю... Чоловік іще багато чого не розповідає. Його катували й били. Він бачив, як двом молодим хлопцям-АТОвцям викололи очі й розстріляли. Ще двох жінок зґвалтували", – поділилася Веселко.
