-4 Київ
Єфросиніна пояснила, що розмовляла із психологами різного рівня, які працюють на "гарячих лініях". За її словами, жінки з низки причин не йдуть у поліцію заявляти про такі злочини.
"Найузагальненіша відповідь. "Що це змінить? Виродка ви не знайдете. Я молюся щовечора, щоб він десь був убитим уже дуже давно". Це ніби той рівень страшного для жінки приниження, тортур, я б сказала, що психіка у жінок спрацьовує так: за межею цього п...здеця, через який вони пройшли, психіка спрацьовує так, що вона хоче це забути. Вона це блокує", – сказала ведуча.
За її словами, бували випадки, коли жінки зверталися по допомогу через депресію, апатію, порушення сну, суїцидальні думки, і лише на п'ятій-шостій зустрічі психотерапевт з'ясовував, що було зґвалтування.
"Я роблю висновок, що жінки точно не хочуть це носити в собі. У поліцію вони не йдуть, щоб не відчувати травматизації. Поліція обіцяє оптимізувати процес фіксації цих випадків. Ну, щоб не робити довгі допити, не робити цю жахливу експертизу, не змушувати жінок і дітей через усе це проходити", – сказала Єфросиніна.
Вона зазначила, що українська правоохоронна система була не готовою до такої війни і такого масштабу злочинів.
Водночас Єфросиніна підкреслила, що у тих випадках, у яких постраждалі все ж таки звернулися до поліції, "практично всіх цих тварюк виявили".
"Ми живемо, дійсно, у XXI столітті. І є переписки, сигнали, мобільні телефони, стільниковий зв'язок – усе є. Їх вирахувати можна: повідомлення, сусіди, партнери, побратими... Їхні імена та прізвища, їхні особи встановлюють. А це означає, що все фіксують, усе підшивають до величезної справи про міжнародні злочини – і передають у міжнародні суди. Їх покарають. Якщо їх не вб'ють, звісно", – сказала вона.
