0 Київ
Він розповів, що приблизно з 1995-го до 2006 року, коли відкрив власну клініку, заробляв приватною практикою – об'їжджав домівки пацієнтів: спочатку трамваєм, потім машиною.
Комаровський наголосив, що коли у місті є кілька тисяч сімей, які звертаються по допомогу, то місто "знаєш не просто за вулицями, а за номерами будинків".
"Розумієш? Що таке харківський будинок, умовно кажучи, 12-поверховий, де 12 під'їздів? У тебе в цьому будинку п'ять-шість сімей: у цьому під'їзді, у тому й тому. І просто це ж неможливо передати... Ось я дивлюся кіно: як у цей будинок влучило, у цей... У цьому будинку жили Петрови, у цьому будинку жили Іванови... Для мене кожен цей будинок, кожен цей поверх, кожен обгорілий під'їзд – це моя історія. Я там був, я там ходив своїми ногами, там вимикали ліфти, там не було опалення... Я там був, я там лікував дітей. Розумієш? А тепер ось таке", – сказав лікар.
За його словами, "це не налазить нікуди, ні в які мізки".
"Тому що уявити собі, що у ХХІ столітті системи залпового вогню, придумані для знищення живої сили противника в полі, на величезних площах, оскільки неточна зброя, хріначать по спальному району міста-мільйонника... До того ж Харкову так "пощастило", що три спальні райони біля окружної: Рогань щодо Чугуєва – ось вона, Салтівка й Олексіївка", – додав Комаровський.
За його словами, найбільше його обурювало, що на тлі цих атак, які були від перших же днів повномасштабної війни, увесь світ іще обговорював санкції.
"Тобто їм було не до кінця зрозуміло, із якими козло... поганими людьми взагалі Україна зіткнулася. Це мене найбільше у світі вбивало: що вам іще потрібні були якісь докази. Ви бачили роботу по площах систем залпового вогню, а площами були спальні райони", – сказав лікар.
Комаровський: Дай Путіну бог або шарфика, або табакерки. Читайте повну версію інтерв'ю
