+21 Київ
"У перший день війни, 24 лютого, посол України в одній дуже впливовій європейській державі сидів у кабінеті державного секретаря одного міністерства і сказав: "Допоможіть нам, війна почалася. Допоможіть ось із цим та оцим". Той йому співчутливо посміхнувся в обличчя і відповів: "Дорогий мій, давайте відверто, навіщо вам допомагати, якщо максимум через 48 годин усе буде скінчено і настане нова реальність". Це конкретний епізод, який мав місце в надзвичайно впливовій країні ЄС. У наступні три доби ми побачили кардинальні зміни. Ми ці три доби не спали, не їли, не пили, ми працювали з партнерами. Ми побачили безпрецедентно жорсткі санкції (яких нині все одно мало, треба ще). Ми побачили постачання зброї і зміну не те що риторики, а взагалі ставлення до України", – наголосив Кулеба.
За його словами, тепер багато країн хочуть бути причетними до перемоги України над Росією.
"Те, що ми протрималися перші три дні, – це був шок для партнерів. У цей момент вони усвідомили, що за Україну треба боротися. Це усвідомлення, на жаль, сплачене українською кров’ю і зруйнованими українськими містами. Відбулися історичні рішення. Так, Швеція, яка єдиний раз в історії передавала комусь зброю – Фінляндії в 1939-му, – дала нам зброю. Німеччина змінила свою позицію і вирішила теж дати нам зброю. У перші сім днів війни я отримував від міністрів щодня такі повідомлення: "Дмитре, передаємо вам те, те і те, таку зброю і таку-то зброю. Сподіваюся, це не занадто пізно", "Дмитре, і ми передаємо зброю, сподіваюся, це не занадто пізно". Вони як зговорилися! Вони писали одну й ту саму фразу, тому що всі мали це відчуття терміновості. Зараз же кожен, із ким я спілкуюся, каже дві речі: "Ми захоплюємося вами", "ми впевнені у вашій перемозі". Це є. Інше питання – ціна цієї перемоги. Але своїми діями, своїм героїзмом усі, починаючи від президента і закінчуючи рядовим в окопі, ми викликаємо захоплення і бажання підтримати нас, бути з нами в момент перемоги", – зазначив Кулеба.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
