+9 Київ
Гордон запитав Кротевича, що він думає стосовно питань демобілізації і мобілізації.
"Я буду трішки судити по собі й наведу, мабуть, навіть приклад. У 2014 році я підійшов до своїх батьків і сказав, що я вступаю на той момент у батальйон "Азов". Вони десь пишалися мною, але не були в захваті від мого рішення. Не були в захваті через те, що вони думали, що мене вб'ють, звичайно, на війні. Я пройшов шлях від солдата до начальника штабу бригади, бував у достатньо різних ситуаціях і досі живий. Якби я тоді послухав батьків, то мене, ймовірно, могли вбити у 22-му році в лютому десь у Києві", – сказав Кротевич.
На його думку, через те, що він пішов у військо тоді, у нього було більше шансів вижити, бо він потрапив у підрозділ, який готувався із 2014 року. Коли навколо людини перебувають підготовлені воїни, то шанси виживання – його особисто і його підрозділу – вищі, пояснив начальник штабу бригади.
"Другий приклад: я скажу, що ми спілкуємося з багатьма бригадами, і нещодавно була ситуація в одній із бригад: один дезертир із нашого боку втік у рідне місто, де його вбила російська ракета. Тобто він утік від фронту – і в нього попала ракета, коли був якраз масований ракетний обстріл... Те, що ви перебуваєте в будь-якому місті України або навіть Європи, – це не гарантія того, що ви виживете. Бо якщо, не дай боже... Я в це не вірю, але, знову ж таки, усі варіанти існують. Якщо ми колись, якось, десь програємо, то наступна війна буде у Європі. Це факт. Росія не зупиниться. Якщо ми її не зупинимо, вона не зупиниться, а піде далі. Вона піде на Польщу, вона піде на інші країни", – підкреслив Кротевич.
Він упевнений, що і в Польщі, і в Молдові, і в інших країнах люди не почуватимуться захищеними.
"Треба зрозуміти, що війна торкнеться кожного. І треба готуватися, треба обирати, поки є шанс. Треба обирати ту професію у військах, яку ви хочете зайняти, – і йти туди, і готуватися", – підсумував він.
