Піскарьова: Страшно було, коли дрижали стіни будинку і долинали звуки вибухів снарядів. Але ми обіймалися – і було легше 

"Сталася катастрофа, почалася війна. Майже два тижні ми сиділи в підвалі, благо наш будинок у Козині [під Києвом] облаштований серйозним захистом. Ми запрошували сусідів, загалом вся вулиця згуртувалася, і ми стали близькими людьми", – повідомила Піскарьова.

За її словами, їхати з країни вона не збиралася.

"Перший день почався з того, що ми побігли годині о 10.00 у магазини, намагалися щось купити – дуже стандартна історія у всіх. Бензин, черги, люди почали виїжджати, ці багатокілометрові затори. Ми з чоловіком вирішили, що нікуди не їдемо. Я думала, як і всі: це закінчиться швидко. Жодних позитивних відчуттів не було, ми просто були не готові покидати домівку", – підкреслила Піскарьова.

Піскарьова: До Чорногорії ми добиралися чотири доби. Потім було божевільне почуття провини, що я обрала не патріотизм, а материнство. Повний текст інтерв'ю

Артистку вразила атмосфера, яка панувала в чергах, де люди ділилися новинами й почуттями.

"Люди обговорювали, що зробити насамперед, як запастися водою, їжею, які продукти варто купувати і які не варто. Такі крайності, гойдалки – сльози, тремтіння рук, холодні сірі обличчя від жаху, емоції і конструктивні розмови. Я уважно слухала і не могла зрозуміти, що відбувається", – зазначила співачка.

Найскладніше, за її словами, стало, коли почали долинати звуки боїв, які вели під Києвом.

"Не можу сказати, що було страшно. Мені страшніше зараз, коли я не вдома, ніж тоді. Я немовби завмерла тоді, діяла, як машина: прибігти, взяти воду, зробити суп, нагодувати всіх, встигнути до закінчення комендантської години зробити звичайні побутові речі, не пускати дітей на другий поверх будинку... Страшно було, коли дрижали стіни будинку і долинали звуки падіння і вибухів снарядів. Але ми обіймалися – і було легше. Рівно за два тижні чоловік віддав наказ про евакуацію, а сам пішов у тероборону", – розповіла Піскарьова.

Війна Росії проти України. Головне(оновлюється)