Росія створила мережу анонімних Telegram-каналів для окупованих територій 

Зокрема, ідеться про канали "Харьков наш", "Харьков Z", "Херсонская народная республика", "Херсон и Запорожье 24 | Новости", "Запорожская народная республика", "Херсон.ру", "Луганск Северодонецк оперативный", "Главное в Геничеснке" та інші.

Більшість таких каналів створили 24 лютого або кілька днів потому, тобто задовго до реальної військової окупації населених пунктів. Журналісти розділили канали на дві категорії:

• ті, що можуть бути "офіційними" джерелами окупантів. Тобто такі Telegram-канали пишуть від імені окупантів. Наприклад, інформують про гуманітарну допомогу або закликають повідомляти про пересування української техніки;
• такі, що імітують поведінку медіа, тобто публікують новини про окупований населений пункт, однак переповнені пропагандою та дезінформацією.

Найбільше таких каналів орієнтовано на південь, схід та північ, зокрема населені пункти навколо Києва. У переліку є канали населених пунктів, яких росіяни так і не окупували. Наприклад, Telegram-канал міста Березань під Києвом.

"Проте найбільше привертають увагу такі канали в Житомирській та навіть Львівській (Telegram-канал Червонограда) областях. Такі Telegram-канали є непрямим підтвердженням того, що Росія не планує зупинятися на східних та південних регіонах", – зазначають журналісти.

Перевіривши динаміку підписок на ці канали, журналісти з'ясували, що окупанти використовували ботів для розкручування – на це вказують різке зростання або падіння кількості підписників. Докладну динаміку підписників Telegram-каналів та повний їх перелік можна знайти за посиланням.

У цих каналах окупанти переважно ретранслюють відверту російську пропаганду та дезінформацію. Найчастіше в них згадують російських політиків і представників окупаційної влади раніше захоплених частин Донецької й Луганської областей. Більшість цих Telegram-каналів просто дублює контент російських пропагандистських медіа.

Найпопулярніші теми Telegram-каналів окупантів:

• дискредитація України і її керівництва, зокрема голів міст та обласної адміністрації;
• російські військові перемоги та демонізація української армії;

• теорії змови щодо дій "колективного Заходу" в Україні;
• локальна "денацифікація": повідомлення про "нацистів", яких росіянам нібито вдалося впіймати в окупованих населених пунктах. Також інформування щодо знищення українських державних символів;
• "Відновлення нормального життя після восьми років страждань". Значна частина інформації стосується життя окупованих міст, зокрема розкладу роботи магазинів або церков, навчання дітей у школі. Проте пропагандисти подають це як результат перемоги "русского мира". Триває підготовка до святкування 9 травня;

• нові "адміністративні одиниці" на кшталт самопроголошених "ДНР" та "ЛНР". Пропагандисти намагаються пояснити, чому такий шлях вигідний українцям, і загалом рекламують "переваги російської окупації". Наприклад, пишуть, що Росія спише заборгованості за комунальні послуги;
• евакуація. Переважно читачів закликають евакуюватися до раніше окупованих частин Донбасу або до окупованого Криму. Інформація про офіційно погоджені з Україною евакуаційні коридори з'являється рідко;
• гуманітарна допомога Росії. Пропагандисти намагаються запевнити, що російська допомога – порятунок від гуманітарної кризи, в якій треба звинувачувати українське політичне керівництво.