Людмила Потапова розповіла, що її сім'я хотіла виїхати, щоб вижити. 25 вересня було сформовано колону із шести легкових машин та одного мікроавтобуса "Газель", на якому була позначка "Діти".
"Я думаю той, хто стріляв, бачив, що це колона мирних людей. Через скло ж видно, хто сидить усередині", – сказала вона.
За словами Потапової, обстріл стався несподівано. Вибухнула перша машина, потім люди почули автоматні черги. Вони вискочили з машин і лягли на землю.
"Вони просто розстрілювали колону, це було просто знищення", – розповіла Потапова.
Мати Потапової Тамара Галішнікова розповіла, як втратила чоловіка. Йому одна з куль влучила в голову.
"Це був тихий жах. Мені чоловік кричав: "Вилазь із машини, бо зараз вибухнемо". Сам він не міг вийти, бо був поранений у ноги. Я йому кажу: "Без тебе не піду." Я смикала дверцята автомобіля, щоб його витягти, але їх заклинило. А потім побачила, як його тіло схилилося набік, він ліг на сидіння", – розповіла вона.
Після цього жінки й водій вилізли з машини і вирішили сховатися у лісосмузі. Для цього потрібно було перебратися через залізничну колію. Всього туди намагалося дістатися восьмеро людей, одна з них померла – її було поранено. Дітей серед тих, хто вибрався, не було. Вони по дорозі чули постріли.
Людмила Потапова і Тамара Галішнікова. Фото: EPA
Микола Бондаренко розповів, що виїжджав із сином, який загинув під час обстрілу, намагаючись вивезти сім'ю друга.
"Коли колона виїхала на насип, по ній почався шквальний обстріл. З автоматів, гранатометів. Попереду машина сина згоріла на моїх очах. Там ще була шестирічна дитина, бабуся й батько цієї дитини", – розповів Бондаренко.
Сам він із простріленими колінами зумів вибратися з машини і доповзти до лісосмуги. Чоловік розповів, що окупанти добивали людей з автоматів, доки не припинилися крики й стогін.
Бондаренко також розповів, що організатор поїздки Дмитро також загинув, його знайшли із простріленою головою.