"Відомо, що в положеннях попередніх контрактів передбачали відповідальність винятково за відмову від участі у війні, що суттєво ускладнювало процес притягнення до відповідальності російських військовослужбовців, які відмовилися брати участь у "спецоперації" на території України. Раніше до більшості військовослужбовців, котрі відмовляються брати участь у бойових діях на території України, застосовували ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу РФ (відмова від виконання наказу)", – наголосив Данилюк.
За час повномасштабної війни в Україні у ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що російські військовослужбовці та співробітники Росгвардії відмовлялися їхати воювати. Юрист Максим Гребенюк розповів 6 квітня, що йому надійшло приблизно 40 звернень від тих, хто не хоче брати участь у вторгненні в Україну, але побоюється звільнення чи кримінального переслідування.
"Проблема в тому, що наказів про участь у бойових діях на закордонній території не існує, адже у нас не запроваджено воєнного стану. Військовослужбовців просто ставлять перед фактом – їдемо туди, відкриваємо вогонь там", – сказав Гребенюк.
Він пояснив, що хоча в російському Кримінальному кодексі є низка статей про злочини проти військової служби, до можливого переслідування за відмову воювати з Україною можна підвести лише одну з них – ст. 332 КК.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
Контекст
У лютому загін ОМОН із Краснодара у складі 12 осіб відмовився їхати в Україну, повідомляв російський юрист та керівник правозахисної організації "Агора" Павло Чиков. Їх повернули до Краснодара, а після службової перевірки звільнили. Усі омоновці подали позови про незаконне звільнення, але пізніше дев'ятеро з них відкликали скарги, писала "Медиазона".
12 березня "Ґрати" з посиланням на джерело писали, що воювати відмовилося приблизно 80 російських морпіхів (серед них були контрактники і строковики) – вони потрапили в зону бойових дій у Херсонській області, частина опинилася під мінометним обстрілом, після чого багато хто написав рапорт про відмову від участі у "спецоперації". За інформацією видання, тих військовослужбовців, у кого було підписано контракт, незважаючи на рапорт, залучили до війни.
Наприкінці березня відмовилася воювати частина контрактників 4-ї гвардійської військової бази в Цхінвалі, де служать як росіяни, так і жителі окупованого Росією грузинського регіону Південна Осетія, повідомляло управління стратегічних комунікацій ЗСУ. За даними ЗМІ, приблизно 300 людей повернулися до Цхінвалі.
4 квітня стало відомо, що ще на початку війни брати участь у боях відмовилося 11 омоновців із Хакасії – вони були на навчаннях на заході Росії та в Білорусі, з амуніції у них були тільки засоби для придушення протестів (щити й палиці), водночас вони потрапили під обстріл із важкого озброєння. Сімох було поранено, один зник безвісти, стверджує кореспондент видання "Новый Фокус" Михайло Афанасьєв.
У квітні "Псковская губерния" написала про 60 військових, які відмовилися воювати. Їх після перших днів війни вивели до Білорусі, після чого вони повернулися до місця дислокації – у Псков. Наразі більшість із них звільняють, а деяким погрожують кримінальною справою.
+6 Київ
