Він розповів, що на власні очі бачив багато загиблих.
"Але розумієте, у чому трагізм узагалі й жах війни? Що на війні цінність людського життя дуже низька. І коли ви бачите загиблу людину, якщо ви її не знали, то "ну, загибла людина – і загибла людина". Подивився – і пішов далі. Жаль. Ну звісно, жаль. Десь пожалкував, якимись прокляттями посипав, там, на москалів – пішов і далі робиш свою роботу. Бо вбиватися неможливо. Особливо коли за тобою стоїть колектив", – сказав він.
За словами Кожемяко, загибель товаришів впливає на свідомість людей, їх треба підбадьорювати й показувати своїм прикладом, що розкисати не можна.
"А потім, коли ти сам, наодинці, – тоді вже можна якісь для себе просто допускати емоції. Але часто таке робити не можна. Розумієте, поховання ж немає на фронті. Тобто людина загинула – забрали тіло. А ховають рідні. Вони вже плачуть. Оплакують уже вдома. А тут треба далі, далі, далі. І треба вижити. Якщо занадто емоційно все сприймати, можна просто зійти з розуму. Тому – так, така ситуація. Тому поховання ніхто не любить із військових насправді", – сказав він.
Мільйонер-військовослужбовець зі списку Forbes Кожемяко: Я не вважаю себе героєм. Хіба $100 млн статків звільняють від обов'язку захищати країну? Читайте повну версію інтерв'ю