+12 Київ
Ситуація розвивалася на тлі так званого Довжанського котла (поблизу Довжанського Луганської області біля кордону з Росією), у який потрапили українські прикордонники.
"Це був перешийок, який обстрілювався росіянами з однієї сторони та росіянами із "ДНР" – з іншої. Це був реально котел. Я пам'ятаю, що ми сиділи пізно вночі з [майбутнім головою Луганської обласної адміністрації] Георгієм Тукою та [одеським активістом] Ромою Сініциним на [вулиці] Жилянській [у Києві], там знаходився "Народний тил". У нас постійний зв'язок із хлопцями із цієї ділянки фронту. Вони кажуть: "У нас "300-ті", які вмирають. У нас нічого немає, нічим не можемо допомогти. Евакуації немає, доступу немає". Під моєю опікою був шпиталь прикордонників. І Тука мені каже: "Ану зв'яжися зі своїми прикордонниками. Нехай вони вийдуть на зв'язок із тією стороною. [...] Білі прапори, щоб винесли, щоб забрали "300-х", – повідомила Ярова.
Вона зазначила, що тоді, 2014 року, службовці у прикордонних військах України спілкувалися з росіянами, бо "всі там навчалися, одружувалися".
"Чесно кажучи, я спочатку думала: афера аферою. Але що робити? Зв'язуюся. І вони мені кажуть: нехай виносять. Та сторона каже: "Заберемо. Єдине, що ми просимо всіх: коли виносите, пишіть, кого винесли". Відбувся обмін: винесли "300-х". І на наступний день списки у нас. Ми хто? Волонтери. Якісь люди, незрозуміло хто. Я з'єднуюся із Червоним Хрестом. Досить активний очільник тоді був. І він мені каже, що вони готові включитися в цю історію, бо є поранені та полонені, по суті. "Але нам потрібні листи від ЗСУ, від прикордонників". Прикордонники мені за п'ять хвилин зробили цей лист, а ось із Міністерством оборони була дуже цікава історія", – розповіла Ярова.
Вона наголосила, що міністром оборони України тоді був Валерій Гелетей, а саме відомство було на Повітрофлотському проспекті.
"Я приїхала туди, поставила машину поперек в'їзду, заблокувала... Із ними тільки нестандартними методами можна воювати. Там і поліція була... Бачу, під'їжджає кортеж. Виходить людина з нього. Я говорю: "Поки не підпишете мені листа... Включайтеся якось! У нас там люди". А цей радник, чи хто там, каже: "Пустіть нас, бо там печатка". Я кажу: "Ні, ви йдете зараз за печаткою, міністр підписує – і тоді я їду". Так і відбулося. Тоді вже включився Червоний Хрест, включився наш консул. У нас тоді консул був на території Росії. І ми повернули 22 людини. Це єдиний рейс, коли в Росію вилетів борт і забрав 22 поранених наших", – пояснила Ярова.
