Волонтерство в Україні не має закінчитися із завершенням війни – ротний і волонтер Черненко

Від початку повномасштабної війни військовий збирав кошти на потреби своєї роти серед сусідів, рідних і знайомих. А коли вичерпав увесь список телефонної книги, зрозумів, що треба створювати благодійний фонд.

"Нам потрібна була організація, яка взяла б на себе відстеження та контроль наших потреб і витрат. Тим більше, що розгортання бойових дій відбувалося настільки швидко, що держава не встигала все постачати", – згадує ротний.

Фонд Черненко створив разом з іншими бійцями роти, спочатку він мав назву "Захист та підтримка", але потім його перейменували на "Благодійний фонд Ігоря Черненка".

"Благодійний фонд розширив наші можливості... Із миру по нитці збирали кошти на обмундирування. Після цього пішли збори на автомобілі, пальне, ремонт техніки. Про машини – це окрема тема, бо їх постійно треба докупати. Наприклад, коли наша рота повернулася з Бахмута, багато машин просто вийшли з ладу", – розповів він.

Незабаром, коли у фонд почали надходити великі кошти, Черненко почав ділитися ними й з іншими підрозділами, які допомагали цивільним, що постраждали від війни.

Окрім роботи у фонді, військовий разом із дружиною-психологом також допомагає бійцям із реабілітацією. Черненко хоче після закінчення війни зробити реабілітацію пріоритетним напрямом роботи фонду.

"Багато хлопців будуть відчувати себе покинутими. Держава не зможе дати їм усього, чого вони потребують. Інші відчуватимуть, що їм "усі винні". Але люди не говоритимуть про свої почуття, а будуть проживати все в собі. У душі ростиме чорна куля, яка, при відсутності належної допомоги, у будь-який момент може вибухнути. Після цього хтось із колишніх військових може почати пиячити або підсяде на наркоту, а хтось може піти з життя", – сказав він.

В ідеалі Черненко хотів би створити реабілітаційний центр. Але оскільки реабілітація бійцям потрібна вже зараз, військовий працює над механізмом з інформування людей про всі можливості реабілітації, які є в країні.

Також він хоче порушити питання про доступність послуг у вже наявних реабілітаційних центрах й убезпечити військових та їхні сім'ї від надмірної бюрократії, яка також може травмувати психіку.

Ротний упевнений, що фонд зможе збирати пожертви не на військові потреби, а на реабілітацію.

"Я вважаю це цілком реальним. Адже всі повинні усвідомити, що волонтерство із завершенням війни не повинно закінчитися, потрібно ще багато допомоги. Людей із покаліченими долями повернеться з війни багато, і допомога буде потрібно як ніколи", – підсумував він.