"Воля Консервативної партії полягає в тому, що у партії має з'явитися новий лідер, а отже – новий прем'єр-міністр. Я погодився з [головою парламентського комітету 1922 року] сером Гремом Бреді, що процес вибору нового лідера має розпочатися зараз", – сказав він.
Джонсон додав, що працюватиме "доти, доки не з'явиться новий лідер".
За його словами, він намагався переконати однопартійців у недоцільності зміни лідера в умовах, коли Консервативна партія відстає від конкурентів "лише на кілька пунктів", і висловив жаль, що ці аргументи не було почуто. Джонсон заявив, що наполегливо відмовлявся подавати у відставку, тому що "відчував, що це моя робота, мій обов'язок, моє зобов'язання перед вами".
"Я пишаюся досягненнями цього уряду в процесі Brexit, у врегулюванні наших відносин із [Європою]. Ми провели країну через пандемію, найшвидше у Європі розгорнули кампанію з вакцинування і найшвидше вийшли з локдауну. За останні кілька місяців переконали Захід у необхідності протистояти агресії [президента РФ Володимира] Путіна в Україні", – наголосив він.
Звертаючись до українського народу, Джонсон заявив, що Сполучене Королівство "і далі підтримуватиме цю боротьбу".
Контекст
Борис Джонсон обіймає посаду прем'єра з липня 2019 року. До цього очолював міністерство закордонних справ Королівства, вісім років (із 2008-го до 2016 року) був мером Лондона.
Джонсон відомий як послідовний прихильник підтримки України у протистоянні російській агресії. Він, зокрема, виступає за надання країні масштабної військової, фінансової та гуманітарної допомоги.
На початку червня Джонсону намагалися оголосити вотум недовіри – через скандал із вечірками в резиденції прем'єра на Даунінг-стріт у розпал пандемії коронавірусу та в період жорсткого локдауну. Тоді главі уряду вдалося зберегти посаду, хоча за його відставку проголосувало 148 однопартійців.
Нова криза почалася 5 липня через скандал навколо депутата-консерватора Крістофера Пінчера (він пішов у відставку наприкінці червня після звинувачень у п'яному бешкеті та чіпляннях до чоловіків у приватному клубі). У таких речах Пінчера звинувачують не вперше, і претензії однопартійців до Джонсона полягають у тому, що він, знаючи про це, усе одно призначив його на високу посаду.
Протягом 5–6 липня пішли у відставку або були звільнені десятки членів уряду Великобританії, включно з кількома міністрами. Джонсон заявляв, що йти не збирається. На засіданні уряду він зазначив, що його завдання полягає в тому, щоб працювати навіть у "складний час". За даними ЗМІ, увечері 6 липня однопартійці переконували його в необхідності піти у відставку.