+13 Київ
Про це повідомив 5 квітня сайт Університету Алабами (дослідження проводили під керівництвом співробітників університету), результати дослідження опублікували в журналі Science Advances.
Шар між ядром і мантією вчені виявили за допомогою сейсмічної зйомки. Вони з'ясували, що ця зона (ULVZ) щільніша, ніж решта глибокої мантії, і уповільнює сейсмічні хвилі, які виникають під поверхнею.
Такі дослідження дають змогу дістати зображення структури Землі з найвищою роздільною здатністю, сказала провідна авторка дослідження докторка Саманта Гансен.
"І ми виявляємо, що ця структура набагато складніша, ніж вважали раніше", – зазначила вона.
У релізі йдеться, що виявлений вченими шар "можна добре пояснити давнім океанічним дном, яке опустилося до межі ядро-мантія". Згідно з дослідженням, океанічний матеріал переміщається вглиб планети в місцях, де стикаються дві літосферні плити і одна заходить під іншу – у зонах субдукції. Такий матеріал накопичується вздовж межі ядра та мантії та виштовхується породами мантії, які повільно течуть, пояснили в університеті.
ULVZ можна уявити як гори вздовж межі ядра та мантії, висота яких варіюється від менше ніж 5 км до більше ніж 40 км, ідеться в релізі.
"Ці підземні "гори" можуть відігравати важливу роль у тому, як тепло йде з ядра – тієї частини планети, яка живить магнітне поле. Матеріал із дна древніх океанів також може потрапляти в мантійні плюми, або гарячі точки, які повертаються на поверхню внаслідок виверження вулканів", – додали автори повідомлення.
