На посаду лідера британських консерваторів офіційно претендує дев'ятеро політиків

Джонсон був прем'єр-міністром Великобританії з 24 липня 2019 року. За час своєї каденції він став фігурантом низки скандалів.

На початку червня Джонсону намагалися оголосити вотум недовіри – через скандал із вечірками у резиденції прем'єра на Даунінг-стріт у розпал пандемії коронавірусу та в період жорсткого локдауну. Тоді главі уряду вдалося зберегти посаду, хоча за відставку Джонсона проголосувало 148 однопартійців.

Нова криза почалася 5 липня через скандал навколо депутата-консерватора Крістофера Пінчера (він пішов у відставку наприкінці червня після звинувачень у п'яному бешкеті та домаганнях до чоловіків у приватному клубі). У схожих речах Пінчера звинувачують не вперше, і претензії однопартійців до Джонсона полягають у тому, що він, знаючи про це, однаково призначив його на високу посаду.

Протягом 5–6 липня пішли у відставку або звільнилися десятки членів уряду Великобританії, зокрема кілька міністрів. Джонсон заявляв, що йти не збирається. За даними ЗМІ, увечері 6 липня однопартійці переконували його у необхідності піти у відставку.

7 липня на брифінгу біля своєї резиденції на Даунінг-стріт Джонсон оголосив про відставку. "Воля Консервативної партії полягає в тому, що у партії має з'явитися новий лідер, а отже – новий прем'єр-міністр", – сказав він. Джонсон додав, що і далі працюватиме "доти, доки не з'явиться новий лідер". Водночас він погодився, що "процес вибору нового лідера має розпочатися зараз".