+16 Київ
"У Росії немає жодного суспільства зараз, є тисячі героїчних моїх співвітчизників, які виходять на демонстрації, акції протесту, розуміючи, що їх негайно заарештують і дадуть тривалі строки. Немає жодного суспільства. Немає жодного політичного класу. Але у Росії як у фашистській державі є бункер. І всі політичні бурі розгортаються там. Найближча аналогія для України – Англія 1940 року, а для Росії – це Німеччина. Те саме було у гітлерівській Німеччині – там не було ні партій, ні суспільства, ні спротиву. Боротьба між фюрером і генералітетом тривала весь час. Вона просто запрограмована цією системою. Тим паче, що в разі воєнних невдач негайно ця боротьба виникає", – сказав Піонтковський.
Він вважає, що поразка Росії під Києвом стала "спусковим гачком" у протистоянні між Путіним та військовими.
Піонтковський нагадав, що 25 березня начальник Головного оперативного управління Генштабу збройних сил РФ генерал-полковник Сергій Рудський повідомив, що головною метою армії РФ є "повне визволення Донбасу". Цю заяву публіцист назвав "першим гуркотанням грому".
"Вона повністю розходилася з путінськими формулюваннями завдань війни. Більшість тоді їх оцінила як якийсь хитрий план, щоб приспати пильність українців: мовляв, насправді вони не хочуть відходити від Києва. Ні, це не було хитрим планом. Це було визнання невдачі. Це був виклик: "Володимире Володимировичу, ви нам поставили безглузді, нездійсненні цілі. Ми вас про це попереджали, між іншим..." Рудський дуже різко переформатував цілі війни. Це не окупація всієї України, а утримання Донбасу та розширення його (він сформулював по-воєнному точно) до адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей", – сказав Піонтковський.
На його думку, ще чіткіше позицію військових сформулював один з учасників переговорної групи, заступник міністра оборони РФ генерал-полковник Олександр Фомін, який говорив про зміну мети війни "навіть рішучіше".
"Перший конфлікт між фюрером та Генштабом закінчився компромісом. Вони зійшлися на тому, що треба зараз нав'язати битву за Донбас, здобути в ній перемогу і тим самим загасити конфлікт і продати населенню будь-яку ілюзію перемоги. Ось чому для Росії доля війни вирішується у найближчі два тижні. Яка метрика цієї перемоги? Ми всі розуміємо, що щонайменше – взяття Харкова, – сказав політолог. – Чому це вас дивує? Ніщо інше вони не можуть запропонувати як перемогу. Добити Маріуполь – це не перемога. Вони збираються взяти Харків, продати це населенню і провести цей парад на Красній площі [9 травня]".
Піонтковський вважає, що реалізувати це завдання російській армії не вдасться, це тільки загострить конфлікт.
"Тому що постане питання, яке завжди постає у тоталітарних режимах. Те саме питання, яке постало в останні дні червня 1941 року у ставці [радянського диктатора Йосипа] Сталіна: хто винен – Сталін чи генерали? Ця сутичка закінчилася перемогою Сталіна, він назвав винних, це генерал [Дмитро] Павлов і його штаб. У разі провалу битви за Донбас (а в їхньому поданні провалом буде невдача у спробі взяти Харків) цей конфлікт, який почався 25 березня, на мою думку, в Москві просто вибухне. Або Путін, спираючись на своє гестапо, на силовий ресурс, який має, заарештує генералів, або превентивно вони вирішать питання з ним. Але цей конфлікт у бункері неминучий", – переконаний публіцист.
Саме тому він називає битву за Донбас вирішальною для Росії.
"Провал наступу, я переконаний, призведе до вибуху між генералітетом і Путіним. І хай яким буде результат перестрілки між ними, він різко послабить Росію і приведе її до поразки", – прогнозує Піонтковський.
