В оточенні президента Росії Володимира Путіна змагаються дві конкуруючі сили – партія "гібридної капітуляції" та "партія третьої війни", й обидві партії незадоволені першою особою, пише в статті для сайту "Радіо Свобода" російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський.
Із першими двома війнами – українською та сирійською – у Кремлі не знають, що робити, вважає автор. До того ж, серйозною зовнішньополітичною поразкою Росії стала зміна риторики президента США Дональда Трампа, який перестав за кожної зручної нагоди хвалити Путіна, додав він.
"За тріумфалістську промову 18 березня 2014 року Путіну, "доброму Гітлеру", доведеться так чи інакше відповідати. Не можна відкривати могили таких мерців: романтичне перезавантаження системоутворюючого міфу було добрим для Кремля, тому що автоматично передбачало наявність зовнішніх ворогів і націонал-зрадників, а відтак, легко і назавжди пояснювало й обвальну деградацію економіки, що насувається, і необхідність жорсткої зачистки незгодних. Власне, жодного іншого порядку денного, який укріплює його владу, Путін уже давно не в змозі сформулювати", – вважає Піонтковський.
Однак концепція Путіна вимагала динаміки, "Русского мира", який безперервно розширюється; статика, будь-який натяк на відступ перед зовнішнім ворогом є смертельними для неї, переконаний автор.
"За своєю ментальністю успішного ділка президент Росії набагато ближчий партії гібридної капітуляції, і від Гілларі Клінтон йому вдалося б отримати порівняно пристойний варіант із де-факто збереженням "кримнаш" і скасуванням найболючіших санкцій. Але логіка 18 березня вимагала більшого, а спокуса захоплення Білого дому була такою великою! А тепер, обкладений фліннами та манафортами, Трамп напевно займе, підкоряючись волі Конгресу та рятуючи своє президентство, набагато жорсткішу позицію", – припускає публіцист.
На думку Піонтковського, з метою збереження влади Путін змушений зважати на кремлівську партію війни, яка "щовечора набухає безумством на всіх федеральних каналах".
"Цей феномен, який розгортається на наших очах, – перший в історії авторитарних режимів не військовий, а телевізійний державний переворот. Не Кремль уже визначає порядок денний телебачення, а телебачення – порядок денний Кремля. Єдиний спосіб для Путіна утримати на деякий час владу – самому очолити цей медійний переворот", – зазначив публіцист.