-1 Київ
"Напевно, це найстрашніше, що я зустрічав із тих фактів, які ми розслідували... Є дві справи, кожну з яких я не можу сприймати без сліз і спокійно. Перша – це історія з Кежиком Ондаром. Це тувинець, який брав участь в акції протесту проти тортур у колонії №15 ГУФСВП в Іркутській області", – розповів Осєчкін.
Правозахисник нагадав, що у квітні 2020 року в цій колонії розпочалися протести ув'язнених через застосування насильства з боку співробітників служби виконання покарань. Бунт придушили силою.
"Приїхали спецпризначенці, їх усіх побили. Половину з них розділили наголо, зв'язали, покидали в автозаки й відвезли в іркутські СІЗО №1 і СІЗО №6, де прийшла команда ось цим капорозробникам, садистам: "Зелений колір". Робіть із ними все, окрім трупів, тобто бийте, катуйте, ґвалтуйте тощо", – розповів Осєчкін.
Одним з ув'язнених, хто потрапив до СІЗО №1, був Ондар. В ізоляторі з нього відразу почали знущатися, сказав правозахисник.
"Його закинули у "пресхату", де з нього намагалися вибити свідчення, щоб він обмовив самого себе й інших, а він нічого не говорив їм зрозумілого у відповідь. І вони його били кілька днів поспіль в одній "пресхаті", потім перевели в іншу "пресхату", підвішували його голого на решітку ногами догори, головою донизу. Коли він після всіх цих тортур не зламався і після актів групового насильства теж не зламався, йому в задній прохід вставили кип'ятильник – і він розірвався. Уявити, що це за люди, які вставляють у живу людину кип'ятильник і під'єднують до розетки, я не можу. Я взагалі їх людьми не можу визнати. Це була одна з найстрашніших тортур із неймовірним каліцтвом", – розповів Осєчкін.
За словами правозахисника, Ондар мовчав, оскільки російську мову знає дуже погано, і він просто не знав, що від нього хочуть його катувальники.
"Він їм не відповідав не тому, що він не хотів обмовляти себе, а він просто навіть не розумів, що їм потрібно сказати, щоб вони зупинилися", – сказав Осєчкін.
Після тортур Ондар вижив, але пережив кілька складних операцій. Нещодавно він вийшов на волю, розповів правозахисник.
"Він пережив кілька страшних операцій. Понад пів року він ходив із калоприймачем, із цим мішечком, у нього кишки стирчали з живота... Він пережив величезні муки і приниження, проте він не зламався. Плюс ми з адвокатами намагалися його максимально підтримати, аж до звільнення його супроводжували, щоб із ним нічого не зробили. Після звільнення теж постаралися, наскільки ми можемо, підтримати його, допомогти йому", – сказав Осєчкін.
Друга історія, яка вразила правозахисника, – убивство у санкт-петербурзькому СІЗО №4 2018 року російського вченого й підприємця Валерія Пшеничного. "Новая газета" писала про численні травми на тілі Пшеничного, сліди електроопіку від кип'ятильника в роті, перелом хребта, а також про те, що заарештованого перед смертю зґвалтували. Перед загибеллю Пшеничний передав додому записку зі словами: "Нікому нічого не плати".
"Його заарештували в січні 2018 року, і вже за три тижні він загинув унаслідок тортур у "пресхаті"... Валерій Анатолійович – людина поважного віку, 56 років, богатир, сильний бізнесмен, людина, яка займалася унікальними IT-розробками і 3D-моделюванням різних суден, підводних човнів, танкерів, плавучих атомних електростанцій... Це просто світла голова, але він принципово відмовився платити хабарі ефесбешникам платити відкати від державних контрактів. І ось його спеціально закатували. Там безліч травм, які можна перераховувати. Ця людина зазнала і зґвалтувань, і тортур: електрострумом його катували, різали його, пробивали й ламали йому кістки. Це страшно", – сказав Осєчкін.
Він повідомив, що проєкт Gulagu.net допомагав родині Пшеничного. За словами правозахисника, на неї чинили тиск у Росії, тому вдова й син загиблого переїхали до Франції.
"Ми досі намагаємося по крихтах знайти кураторів цих тортур із ФСБ і ФСВП. Ми приблизно розуміємо, що це за виконавці, але хто віддавав накази... Сподіваємося, що нам вдасться в повному обсязі розкрити цей страшний злочин", – сказав Осєчкін.
