"Думаю, велика роль. Меркель – персонаж, про який ще багато книжок буде написано. Вона чутлива людина. Я думаю, від батька, який був священником, вона таку ось емпатію успадкувала. З іншого боку, це почуття емпатії і ось якесь почуття провини перед Росією через те, що наробили там нацисти протягом 1941–1945 років, у ній сидить. І вона ставилася до Путіна доброзичливо. Щодо політики, вона надто зазнала тиску бізнеслобі. Її партія – це партія великого бізнесу, партія німецьких корпорацій. Вони хотіли мати вільні руки в бізнесі з Росією, не хотіли жодних перешкод. Вони бачили в Росії величезний ринок для своїх технологій. Для них це було дуже важливо, і вони її, я думаю, зламали", – вважає Шустер.
За його словами, Меркель дозволила Путіну те, що не мало бути дозволено.
"Я дивлюся на Меркель як на державного діяча. Німеччина – складна країна. Сказати, що інкорпорацію Східної Німеччини до Західної вже завершено, не можна. Є регіони у східній Німеччині, де безробіття сягає 30–40% серед молоді. Там дуже сильні партії, які можна навіть назвати неонацистськими. Зрозуміло, що у злиднях екстремізм розвивається – і правий, і лівий. На це теж треба зважати на місцевих виборах завжди. Так чи інакше, це все відіграє величезну роль. Вона мала непростий період правління. Усе ж таки процес об'єднання остаточного цих двох Німеччин ще не закінчився. На Меркель можна дивитися щодо найрізноманітніших аспектів, але те, що вона дозволила Путіну те, чого дозволяти не треба було в жодному разі, це так, це точно", – наголосив Шустер.