+5 Київ
"Він помер у ніч на середу в Будинку інвалідів, де жив останні два роки", – наводить газета слова сина екссенатора Іва де Голля.
Філіпп де Голль народився Парижі 1921 року і був старшим сином Шарля де Голля. Усе своє життя, зазначає видання, він присвятив військовій та політичній кар'єрі, а також захисту й увічненню пам'яті свого батька.
Le Figaro зазначає, що адмірал Філіпп де Голль, який "успадкував від батька високий зріст, відсторонений вираз обличчя та певні погляди", зробив кар'єру "в його тіні, але не завдяки йому".
Філіпп де Голль народився в сім'ї, де культивували традиційні цінності й гордість французької нації, нагадує видання. Шарль де Голль бачив сина дипломатом, але той мріяв про військову кар'єру і, за власними спогадами, "у 12 років знав основи наполеонівських битв".
Під час Другої світової війни Філіпп де Голль, якому було 19 років, приєднався до Сил вільної Франції, потім опинився у військово-морському училищі, яке Франція відкрила в Портсмуті (Великобританія), і у складі французького флоту воював згодом в Атлантиці та на Ла-Манші.
Напередодні висадження союзників у Нормандії молодий офіцер приєднався до морської піхоти 2-ї танкової дивізії генерала Леклерка, під час звільнення Парижа він сам-один і без зброї вів переговори і прийняв капітуляцію німецьких військ, які займали Палац Бурбонів, ризикуючи бути розстріляним, якби що-небудь пішло не так. Філіппу де Голлю тоді було 23 роки.
Після війни офіцер продовжив кар'єру у флоті, служив в Індокитаї, Марокко та Алжирі, 1971 року йому надали звання контрадмірала і підвищили до віцеадмірала 1975 року. Із 1976-го до 1977 року він був командувачем Атлантичного флоту. 1980 року, за два роки до виходу на пенсію, здобув звання адмірала та посаду генерального інспектора військово-морського флоту.
1986 року Філіпп де Голль офіційно увійшов у політику, будучи обраним сенатором Парижа за списком, який очолював колишній прем'єр-міністр його батька Моріс Кув де Мюрвіль.
