+12 Київ
"Ось що викликає в мене зловтіху? Певні виродки, які паразитують на так званій економіці як науці, соціології як науці тощо, – вони кілька років тому винайшли постіндустріальне суспільство", – зазначив Веллер.
Він уточнив, що, згідно з визначенням "винахідників", "постіндустріальне суспільство" означає, що головне – це технології, сфера створення технологій, сфера створення прикладної науки, ноу-хау "і, звісно, уся сфера обслуговування".
"Ось це [нібито] сьогоднішнє. А виробництво – це вчорашнє. Ось Китай їм показав, який день сьогодні, а який день буде завтра. "У вас не буде нічого", – сказав Китай. – "У вас не буде медикаментів, у вас не буде чипів, у вас не буде апаратури, у вас не буде ніхріна, тому що нас півтора мільярда, і це ми все виробляємо. А що не ми, то наші сусіди – "азійські тигри", – висловився письменник.
Він зазначив, що в самих "сусідів" водночас відносини із КНР дуже різні: наприклад, у Японії з Китаєм – погані, із Заходом – добрі, а Південна Корея "намагається бути сама собі".
"І раптом виявилося, що ось ці всі ноу-хау, ось ці ось "якою рукою промакувати ніс і тримати виделку в лівій, а ніж у правій" – це все фігня. Тому що той, хто контролює хліб, хто контролює доми, хто контролює одяг, – ось той і замовляє музику. І сьогодні це Китай", – констатував Веллер.
Китай, на його думку, скористався інерцією мислення лідерів розвинутих країн.
"Ті кашкетники думали, що Китай вічно буде їм щось робити, а вони доправлятимуть йому технології. Китай поцупив у них усі технології. А чого не поцупити? Дурнів і в церкві б'ють", – сказав письменник.
Веллер зазначає, що адміністрація США в різний час сповідувала різний підхід у відносинах із КНР.
"І коли той самий [на той момент президент США Дональд] Трамп розпочав із Китаєм митну війну, говорячи, що "вони крадуть наші технології, вони крадуть нашу інтелектуальну власність, вони за хрін знає якими цінами продають наші товари, а нам заламують, розумієте, усі ці самі мита, і ми повертаємо робочі місця з Китаю в Америку", йому всі говорили: "Ні, ні, вони вже не повернуться". [Експрезидент США Барак] Обама говорив: "Це вже назавжди. Потрібно звикати до нової реальності". Повернулися", – каже він.
На думку письменника, із Трампом у Китаї "розмовляли з деяким побоюванням".
"А нинішній [американський] уряд у Китаї ледь на три літери не посилають. І то – посилають, коли камери вимкнені. Тож сьогодні Сі Цзіньпін – король у такому приблизно дусі. Грошей у нього дофіга. Китай скуповує велику власність і в Америці, і в Європі, і в Африці. І Китай не панькається", – зазначив Веллер.
На його думку, Китай усвідомлює свій вплив і могутність на світовій арені, тому діє цинічно й неполіткоректно.
"От якщо почитати, що пишуть африканці: що "європейці й білі ставляться до нас чудово, а китайці нас зневажають, вони не вважають нас людьми..." Вони [китайці], слава богу, неполіткоректні. Вони що думають, те й валять, якщо це не переговори. Тож позиція Китаю сьогодні дуже сильна, Китай на піднесенні. А до того ж Китай уже приготувався з'їсти Росію", – вважає письменник.
Гордон поцікавився, чи знає Росія, що Китай збирається її "з'їсти". Веллер відповів, що РФ керується принципом "помри ти сьогодні, а я завтра".
"Тільки [Росії] потрібно спочатку правильно прикинути співвідношення сил. Тому що стосовно безплатного сиру в мишоловці китайці – люди дуже цинічні. "Що? Ви побудували свою [російську газову трубу в Китай] "Силу Сибіру"? Ну і задавіться вашою "Силою". А нам більше газу не треба. Що, підвищити ціни? Чого не опустити? Нічого особистого – це лише бізнес", – каже він.
Письменник зазначає, що Росії зараз для того, щоб якось "вистояти і продовжувати цю кляту, нікому не потрібну війну", потрібно брати допомогу, "яку можна, у будь-кого". Тому влада РФ намагається побудувати модель: "О, ми з Китаєм".
"Адже роблять так: сидить "папа", як, згідно з відгуками, називають Путіна в деяких колах, і каже: "Треба опрацювати, щоб із Китаєм покращити відносини. Знайти нові контакти". Відповідь може бути одна: "Пропрацювали, і вже краще. А буде добре. І все гаразд". А те, що насправді Китай жере [Росію], – цього "папі" говорити не треба: він засмутиться і більше не прийматиме тебе. І тебе миттєво викинуть із ближнього кола. Ось вся нехитра, одвічна палацова політика", – підсумував Веллер.
