Григорян пов'язує те, що відбувається, нібито з нападом із боку Азербайджану.
Секретар Радбезу Вірменії пояснив, що усне звернення вже є.
На уточнювальне запитання, на яку саме допомогу чекають від Москви у Єревані, Григорян відповів, що – якщо не вдасться вирішити кризу дипломатично – "достатню військову допомогу".
Він поскаржився, що до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), членом якої вона є, Вірменія вже зверталася у травні, але "не було докладено достатніх зусиль" для вирішення проблеми.
16 листопада міністерство оборони Вірменії заявило про "вкрай напружену ситуацію" на кордоні з Азербайджаном.
"Тривають локальні бої, під час яких супротивник використовує артилерію, бронетехніку та вогнепальну зброю різного калібру. Вірменська сторона вживає відповідних дій", – ідеться у повідомленні відомства.
Azadliq Radiosu зазначає, що міноборони Азербайджану звинуватило у стрільбі вірменську сторону. За даними відомства, "інтенсивні обстріли" позиції азербайджанської армії відбувалися у напрямках Агбулаг, Агдам, Гаралар, Гоша. Коханебі, Гаджалі, Алібейлі, Асрік Джірдахан та Кохнагішлаг Товузського району. Поранення нібито дістало два військовослужбовці Азербайджану.
Контекст
Договір про колективну безпеку підписали 15 травня 1992 року у Ташкенті. Наразі до ОДКБ входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан. Цілі організації – зміцнення міжнародної та регіональної безпеки, а також захист територіальної цілісності та суверенітету держав-членів.
У 1991 році Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Того самого дня у Вірменії було оголошено воєнний стан. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії й оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада, зі свого боку, заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію та авіацію.
Обидві країни оголосили мобілізацію. Кілька разів було досягнуто домовленості про перемир'я у Нагірному Карабасі, але щоразу їх порушували.
У ніч на 10 листопада представники Вірменії, Азербайджану та Росії (як посередника) підписали заяву про припинення війни у Карабасі. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розміщуються 1960 російських миротворців. Азербайджан здобув право зайняти Кельбаджарський, Агдамський і Лачинський райони.
Глава уряду Вірменії Нікол Пашинян говорив, що це рішення було для нього вкрай тяжким, але безальтернативним. Президент Азербайджану Ільхам Алієв стверджував, що Пашиняна "змусили" підписати документ, що "максимально вигідний" для Баку.
За даними міноборони Азербайджану, за час сутичок у Нагірному Карабасі загинуло 2783 військовослужбовці, понад 100 бійців вважають зниклими безвісти. За даними міністерства охорони здоров'я Вірменії, під час конфлікту загинуло щонайменше 3330 вірменських громадян.
У травні Вірменія та Азербайджан звинувачували одне одного в обстрілі та спробах порушення кордонів. Зокрема, 25 травня сталася перестрілка на кордоні, унаслідок якої загинув один вірменський військовослужбовець. У Вірменії заявили, що вогонь відкрили збройні сили Азербайджану. Баку причиною того, що сталося, назвав "нещасний випадок". 27 травня Азербайджан узяв у полон шістьох вірменських військових на кордоні між країнами.
Пашинян 14 травня звертався до Путіна по військову допомогу через ситуацію біля кордонів Вірменії.
Алієв 18 липня заявив про остаточне врегулювання конфлікту в Нагірному Карабасі, повідомляло державне агентство Азербайджану АзерТАдж.
+14 Київ
