0 Київ
Майже чотири роки тому, у січні 2015 року, Генеральна прокуратура України оголосила підозру колишньому генеральному директорові Державної компанії з імпорту й експорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Сергію Бондарчуку. Обвинувачення було висунуто за двома статтями Кримінального кодексу – ч. 5 ст. 191 (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах) та ч. 2 ст. 366 (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки). Генпрокуратура стверджує, що колишній посадовець незаконно заволодів $7,428 млн держкомпанії. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі.
У лютому того самого року Бондарчука оголосили в загальнонаціональний, а в червні 2015-го – у міжнародний розшук. На момент оголошення підозри екс-глава "Укрспецекспорту" перебував у службовому відрядженні в Лондоні, в Україну повертатися відмовився і попросив у Великобританії політичного притулку. Улітку 2018-го англійський суд відмовив Генпрокуратурі України в екстрадиції Бондарчука, а Інтерпол зняв екс-чиновника з міжнародного розшуку.
46-річний Сергій Бондарчук, випускник Київського вищого загальновійськового училища імені Фрунзе та Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за часів президентства Віктора Ющенка п'ять років очолював "Укрспецекспорт". До цього, у першій половині 90-х, служив у СБУ, а у 2002–2005 роках був народним депутатом від фракції "Наша Україна". В інтерв'ю "ГОРДОН" Бондарчук звинуватив українську владу в "політичному переслідуванні" та "фальсифікації справи", розповів, чому за нього вступилися одіозні діячі часів президентства Віктора Януковича, і пояснив, чому побоюється з'являтися в українському консульстві в Лондоні.
Коли пан Луценко радів у себе у Facebook моєму "арешту", він навіть не зрозумів: завдяки йому запустили процедуру оформлення мого політпритулку у Великобританії
– У березні минулого року генпрокурор Юрій Луценко на своїй сторінці у Facebook повідомив, що в Лондоні "був узятий під арешт ще один "герой" України" Сергій Бондарчук. Менше ніж за півтори години після цього ви опублікували свої фотографії з лондонського ресторану, додавши до них підпис: "Юрію Віталійовичу... зараз у нас у тюрмі час обіду". Віддаю належне вашому тролінгу, але все-таки 15 березня 2017 року британська поліція вас затримала чи ні?
– Пан Луценко в нас не генеральний, а піар-прокурор, і міністром внутрішніх справ був таким самим. На тлі постійних невдач свого відомства він вирішив попіаритися й на мені. Мене це дуже здивувало, бо в моєму списку людей, які беруть участь у злочинній групі і переслідують мене з політичних мотивів, Юрія Віталійовича до його поста у Facebook не було.
Ми з Луценком доволі давно знайомі, я підтримував його, коли він сидів у в'язниці, але його спроба потанцювати на моїх кістках дуже дивна. Тепер можу дозволити собі сказати: із креативом та інтелектом у наших товаришів дуже слабенько.
– Вас британська поліція затримувала чи ні?
– Нічого спільного з арештом в українському розумінні цього слова – маски-шоу, мордою в асфальт, руки за спину і наручники – не було.
– А що було?
– Документи на мою екстрадицію було надіслано в Лондон у липні 2015-го, за півроку після початку кримінального провадження. Але ще у квітні 2015-го, щойно завершивши навчання в Defence Academy of the United Kingdom, я попросив у Великобританії політичного притулку.
Для оформлення політпритулку важливо було отримати документи з Генпрокуратури України. Ми з адвокатами не могли їх отримати, поки не відкриють кейс про екстрадицію. І коли пан Луценко радів у себе у Facebook моєму "арешту", він навіть не зрозумів, що завдяки йому ми отримали всі документи, із якими могли запустити повноцінну процедуру оформлення політичного притулку.
У березні 2017-го, менше ніж за півтори години після поста генпрокурора Луценка про його затримання у Великобританії, Бондарчук опублікував фотографію з лондонського ресторану, додавши підпис: "Юрію Віталійовичу, вибачте, що вітаю вас простою водою, просто я не вживаю міцних алкогольних напоїв, зараз у нас у тюрмі час обіду. Напевно, ви теж уже добряче поснідали та пообідали, але про всяк випадок і вам смачного!" Фото: Сергій Бондарчук / Facebook
До речі, коли я звернувся по політпритулок, мої адвокати поінформували владу Великобританії та Інтерпол, що їхній клієнт, Бондарчук Сергій Васильович, проживає за такою ось адресою в Лондоні і готовий до співпраці з британськими державними органами.
У березні 2017-го мені зателефонували мої адвокати: "Сергію, вітаємо, процедуру екстрадиції відкрили, потрібно з'явитися в будь-який час у будь-який найближчий поліцейський відділок". 15 березня о 9 ранку я прийшов у поліцейський відділок, там оформили документи згідно з процедурою екстрадиції, узяли у мене ДНК і спробували взяти відбитки пальців.
– Як це "спробували"?
– З огляду на певні обставини у мене немає відбитків пальців.
– Тобто?
– Довга історія, але якщо коротко: під час роботи в "Укрспецекспорті" я раптом дуже сильно захворів, було уражено підшкірно-жировий шар, а з моїх пальців неможливо зняти відбитки. Загалом, ми з адвокатами заповнили документи в поліцейському відділку, сіли у звичайний автомобіль і разом з офіцерами поліції поїхали у Вестмінстерський суд, де було розглянуто питання моєї екстрадиції. За кілька годин я був вільним. І це саме те, що пан Луценко голосно назвав моїм "арештом".
На моєму рахунку в українському банку лежить $12 млн. Із цієї суми протягом багатьох років я отримую дивіденди, приблизно мільйон доларів на рік
– Ви не просто "за кілька годин були вільні", суд відпустив вас під заставу 75 тис. фунтів стерлінгів, а це майже 2,7 млн грн.
– Інформація неточна.
– Уточнюйте.
– Застава була не 75, а 70 тис. фунтів. У липні 2018 року Вестмінстерський магістратський суд Великобританії відмовив Генпрокуратурі в моїй екстрадиції, оскільки вважав справу проти мене в Україні політично мотивованою. Заставу мені вже повернули. Повернули більше, ніж я вносив. Думаю, це відсотки, які нараховує банк, якщо гроші на депозиті. Мені повернули 70 тис. 40 фунтів.
– Мене більше цікавить, звідки в колишнього українського чиновника, який із 2014-го проживає із сім'єю в Англії, такі гроші на внесення застави?
– Якщо можна, я договорю: також рішенням суду мені частково оплатили адвокатів і на 100% сплатили все, що пов'язано з експертами та судовими витратами. Такий закон Англії. А решту, зокрема моральні витрати, заплатять ГПУ й окремі громадяни, які вступили у злочинну змову.
– Сергію Васильовичу, звідки у вас такі гроші на заставу?
– Доповідаю: у моїй біографії був період бізнес-діяльності. Відразу обмовлюся: бізнес ніколи не був пов'язаним ні з бюджетними потоками, ні з управлінням держвласністю, ні з приватизацією, ні з грошима Нацбанку тощо. Тобто до державних грошей я не мав жодного стосунку.
"Мені частково оплатили адвокатів і на 100% усе, що пов'язано із судовими витратами. Такий закон Англії. А решту, зокрема моральні витрати, заплатить ГПУ". Фото: Сергій Бондарчук / Facebook
– До 1995 року ви були чинним офіцером СБУ, а у 2002-му обралися народним депутатом. Отже, офіційний період вашої бізнес-діяльності тривав сім років і завершився щонайменше 16 років тому.
– Якщо подивитеся на мою декларацію (яку я щорічно подавав, зокрема у 2014-му, коли знову оформлявся у СБУ), побачите там задекларовані певні суми. На моєму рахунку в українському банку лежить $12 млн. Із цієї суми протягом багатьох років я отримую дивіденди, приблизно мільйон доларів на рік.
– А за офіційними повідомленнями Генпрокуратури, ваш банківський рахунок заарештовано. Відомство, до речі, інформувало, що арешт накладено на $10 млн, куди ще $2 млн поділися?
– Ну це ж життя: було $12 млн, але $2 млн я зняв і позичив одній людині під відсотки.
– "Позичили", щоб справу проти вас закрили?
– Ні, звісно. Насправді гроші – на рахунку моєї мами, яка, на жаль, не витримала того, що відбувалося зі мною та моєю сім′єю протягом останніх років і пішла з життя 8 серпня 2018 року. Це теж життя. Мама дуже важко йшла. Коли її поінформували, що зі мною все гаразд, я під захистом, мені нічого не загрожує, вона вже тоді не могла говорити, але написала два речення: "То його більше не будуть розшукувати? Мене більше не будуть показувати по телевізору?"
Людину, що помирала, цікавило лише два запитання, бо її зробили співучасницею ваші колеги – журналісти, які знімали репортажі, ніби її син брав участь у відмиванні грошей. Тому в мене запитання до журналістів, які займають дуже суб'єктивну позицію і мовлять як представники святої канцелярії Петра. Ніхто не має права називати людину винною до рішення суду. Ви знаєте моє ім'я, але не знаєте мого життя.
– Якщо ваші гроші під арештом, на що ви живете четвертий рік в Англії?
– У мене були додаткові накопичення, зараз стає важко, "жировий прошарок" закінчується. Але сім′я і друзі підтримують, а до моменту розблокування моїх рахунків залишилося не так багато часу. Після того, як Порошенко зі своєю політичною клікою піде геть, моя кримінальна історія закінчиться в один день і я повернуся в Україну.
Знаєте, скільки людей у Генпрокуратурі займається моєю справою? 61 людина – 44 слідчі і 17 прокурорів!
– Після відкриття кримінального провадження вам гінців із Києва не скеровували: мовляв, за певну суму закриємо справу?
– Ні. Офіцери СБУ з центрального апарату попередили: "Сергію, до нас із Генпрокуратури приходили, просили на тебе компромат, їм поставлено завдання відкрити проти тебе кримінальну справу". Я тоді сприйняв це як напівжарт, але почали надходити сигнали з інших місць: так, шукають привід. Коли мені зателефонував оперуповноважений, я з ним зустрівся, отримав повістку, сходив на один допит, на другий...
За кілька днів до мого дня народження в моєму будинку провели обшук, нічого не виявили. Я зустрівся з певними людьми (прізвища називати не буду, вони з найближчого оточення Порошенка і фігурували в лондонському суді) і сказав: "Хлопці, передайте Петрику, нічого доброго з його затії не вийде". Він мені сам робить публічну політичну кар'єру, хоча я не планую займатися політикою.
– Не зрозуміла фразу про людей "із найближчого оточення Порошенка", які "фігурували в лондонському суді".
– Давали свідчення лондонському суду, чому вважають мою справу політичним переслідуванням. Давали свідчення в закритому режимі. Під час слухань ці люди прилетіли в Лондон або суд забезпечував їм захищений відеозв'язок. У моєму випадку таких людей було приблизно 15.
– А в чому проблема цим "приблизно 15" відкрито заявити: "Так, ми виступили на захист Бондарчука, бо вважаємо справу проти нього політично мотивованою"?
– Тому що ці люди чудово розуміють, у якій країні живуть і які наслідки на них чекають. Не забувайте, за моєю справою стоїть особисто Порошенко.
– Сергію Васильовичу, з усією повагою, ви всерйоз уважаєте, що президенту більше робити нічого, окрім як вас переслідувати?
– Люди з оточення президента мені особисто казали: "Сергію, дивно, під час згадки твого прізвища Порошенко на обличчі змінюється". Мені передавали, що одного разу він сказав комусь про мене: "Не лізьте в цю справу, це особисте".
Знаєте, скільки людей у Генпрокуратурі займається моєю справою? 61 людина – 44 слідчі і 17 прокурорів! А розстрілами на Майдані займається всього 35 слідчих. Тепер розумієте пріоритет правоохоронців? Вони тільки бізнес лякають, у них улюблена стаття для притягнення опонентів до кримінальної відповідальності – витрачання бюджетних коштів та фінансування тероризму. Але ж правоохоронна система – частина національної безпеки держави.
– Через що ви посварилися з Петром Порошенком?
– У мене з ним давня історія, починаючи із 2002 року, коли ми були в одному бюджетному комітеті Верховної Ради. Хоча ніколи з ним жодних справ не мав, жодних грошей не заробляв, спільних політичних питань не вирішував. У нас із Порошенком світоглядні розбіжності.
– Спробуйте відповісти конкретно, а не розмитою фразою про "світоглядні розбіжності" 16-річної давнині.
– Наприклад, коли я був директором "Укрспецекспорту", Порошенко хотів, щоб ми закуповували продукцію його заводу за завищеною ціною. Я відмовив. Коли у 2005-му він хотів забрати 25% підприємства "Мотор Січ", я постарався зробити так, щоб цього не сталося. І цього не сталося. Коли президентом Ющенком було ухвалено політичне рішення підтримати Грузію у майбутній війні з Росією, я як директор "Укрспецекспорту" на 100% його підтримав.
У листопаді 2013-го тодішній президент Грузії Михайло Саакашвілі вручив екс-главі "Укрспецекспорту" Сергію Бондарчуку орден Вахтанга Горгасалі за внесок у зміцнення обороноздатності держави. Фото: Сергій Бондарчук / FacebookІз 2005-го до 2008-го ми постачали зброю і пропонували різні послуги з надання допомоги у формуванні оборони Грузії . А Порошенко був проти, говорив: "Сергію, не треба цього робити".
– Чому?
– Тому що в цей час він починав будувати Липецьку фабрику.
– А до чого Грузія до фабрики?
– Бо в нашому політикумі вважали, що якщо ти допомагаєш Грузії, отже, ти противник Росії. Багато політиків було категорично проти, щоб Україна активно допомагала становленню оборони Грузії, серед них – Порошенко і Турчинов. Я бачу у цьому абсолютно російське коріння.
Зараз Порошенко мені це все пригадав і почав мстити. Під час засідання лондонського суду було надано документи і дано покази свідків, які вказували: замовник переслідування – президент Порошенко, він очолює групу, яку я називаю ОЗУ, до неї входять виконавці на кшталт Луценка, Яреми, Матіоса, Черкаського, Грицака, Ложкіна, Філатова. Кожен із них відповідає за свою ділянку роботи і виконує план щодо фальсифікації справи.
Для мене Портнов, Лукаш, Онищенко – це гігієнічніше спілкування, ніж із Порошенком, Турчиновим, Яценюком та іншими
– Поговоримо про тих, хто відкрито вас підтримав під час історії із затриманням-незатриманням у Британії. Наприклад, колишній нардеп Олександр Онищенко, екс-міністр юстиції часів Януковича Олена Лукаш і перший заступник глави Адміністрації Президента в січні – лютому 2014-го Андрій Портнов. Чудова компанія, вам не здається?
– Почнемо з Портнова. Українське суспільство не хоче розібратися, чому Бондарчук – єдиний із "помаранчевої команди", кого зараз переслідують? Причому переслідування почали у 2014-му, щойно Порошенко став президентом.
– Колишній прем'єр-міністр Микола Азаров теж свого часу підтримував помаранчевий Майдан, проти нього теж відкрито кримінальне провадження.
– Ну так, і країна це радісно сприйняла: ось, мовляв, почалася справжня чистка, нарешті взялися за негідників!
– Давайте ближче до Онищенка, Лукаш і Портнова.
– Портнов має можливість публічно висловити свою позицію і не остерігається цього робити. Пані Лукаш особисто не знаю, з Онищенком я навчався в одному військовому училищі. Доповню список: мене підтримав і Сергій Власенко, нардеп від "Батьківщини". Інших називати не можу, вони не давали мені дозволу.
– Тобто з Порошенком у вас "світоглядні розбіжності", а з вище перерахованими діячами – усе чудово, жодних розбіжностей?
– Хіба я заробляв з Онищенком гроші чи перебував із ним в одному політичному русі? Це Онищенко чи Порошенко не вилазив з мого кабінету, коли я був директором "Укрспецекспорту"? Ні! До зустрічі в Лондоні я Онищенка бачив востаннє у 2005-му. Для мене Портнов, Лукаш, Онищенко – це гігієнічніше спілкування, ніж із Порошенком, Турчиновим, Яценюком та іншими товаришами.
Ще раз підкреслю: щодо мене давали свідчення люди різних політичних поглядів, різних політсил, зокрема президентських. Якщо я опонент Порошенка, природно, я зручний іншим його опонентам. Вибачте, але спільний ворог об'єднує.
Сергій Льовочкін чотири роки, із 2010-го до 2014-го, був главою адміністрації Януковича, зараз народний депутат, заступник глави фракції Опозиційного блоку. Фото: opposition.org.ua– Проясніть, будь ласка, ступінь вашої спорідненості з колишнім главою адміністрації Януковича Сергієм Льовочкіним.
–Жодної спорідненості.
– Є інформація, що ви куми.
– Абсолютна неправда. Дуже багато публічного негативу щодо мене з'явилося завдяки журналісту і нинішньому нардепу Сергію Лещенку. Він присвячував моїй скромній персоні різні публікації, у яких називав мене кумом Льовочкіна. Хоча ми із Сергієм Льовочкіним знайомі дуже багато років, але ми не куми.
Насправді моєю кумою є його рідна сестра Юлія Льовочкіна, вона хрестила мого сина. Незважаючи на це, із Сергієм Льовочкіним ми в різних політичних і світоглядних таборах. Більше вам скажу: чоловік моєї рідної сестри – увага! – був керівником протоколу і церемоніалу пана Януковича з 2006-го до 2014-го.
– Як ви сприйняли слова Юлії Льовочкіної, коли в січні 2015 року на сесії ПАРЄ у Страсбурзі, де дебатували питання про запровадження санкцій проти РФ, вона заявила, цитую: "Наша асамблея має протидіяти уряду України, який намагається вибудувати стіну між Україною та Росією. Урядом сьогодні керує партія війни. А секретар Радбезу Олександр Турчинов узагалі має прізвисько Кривавий Пастор"?
– Даю вам довідку: Юлія Льовочкіна стала нашою кумою у 2006-му. На той момент я був на серйозній посаді, а Сергій Льовочкін не мав жодного впливу.
Сергій Володимирович очолював Адміністрацію Президента з 2010-го до 2014-го. За весь час я був у його кабінеті лише раз, стосовно роботи, коли мене знімали з посади директора "Укрспецекспорту". Один раз, і все, більше жодних справ із ним не було. Якщо я такий кум Льовочкіна, чому ніколи не був в ефірі "Інтера" і жодних посад за правління Партії регіонів не одержував? Немає у вас когнітивного дисонансу?
Ви просто не знаєте мого життя. Із 2005-го до 2010-го я очолював "Укрспецекспорт" – серйозна посада, важлива людина. Але в мене не з'явилося ані політичної сили, ані заводів-пароплавів, ані власних сайтів-телеканалів. Я не працював над власним іміджем, як це робили інші, саме тому, коли ви вбиваєте в Google слово "Бондарчук", на вас вивалюється купа негативної інформації про мене.
Мені дуже весело від вашого запитання, оскільки в "амбарной книзі", яка дійсно існувала, немає прізвища Бондарчук
– Поговорімо про "Укрспецекспорт", який ви очолювали протягом п'яти років. Генпрокуратура обвинувачує вас у заволодінні $7,428 млн компанії.
– Це вам Юрій Віталійович сказав? Коли почали полювання на мене, багато ЗМІ писало: "Бондарчук украв", "Бондарчук пограбував", але після спілкування зі мною змінювали думку, говорили: "Нас використовували, вибачте, будь ласка". І мені це дуже приємно.
– Готова у вас попросити вибачення, якщо виразно відповісте: звідки взялася саме ця сума і як саме, на думку слідства, ви заволоділи такими коштами?
– Коли я став директором "Укрспецекспорту", привів із собою двох осіб – водія і головного бухгалтера. Більше нікого: ні друзів, ні кумів.
– Випадкових людей просто так на таку, вибачте, жирну компанію з мільярдними обігами не ставлять.
– Рішенням лондонського суду запитання "Украв Бондарчук чи ні?" знято. За час судових розглядів у Британії я пройшов, висловлюючись економічною мовою, due diligence – повну перевірку моєї діяльності, усі таємниці. Суду було надано документи, пов'язані з моїми фінансами. Суд визнав кримінальну справу проти мене політично мотивованою.
Біля Королівського суду Лондона. Фото: Сергій Бондарчук / Facebook– Мені здається, британців нескладно переконати в політичному переслідуванні в Україні хоча б тому, що наш генпрокурор регулярно дозволяє собі озвучувати в ефірі або в соцмережах матеріали досудового слідства, включно з іменами підозрюваних. Припущу, що якщо чиновника вашого рівня не взяли, це не тому, що ви чисті перед законом, а тому, що в нас правоохоронні органи некомпетентні.
– Мені ваша логіка зрозуміла. Я так розумію, у вас 100% довіри до генпрокурора?
– Ні до нього, ні до вас жодної довіри.
– Дивна позиція, я теж умію грати у гру під назвою "всіх звинувачувати". Наведу приклад, який вам ближчий як журналісту.
Досвід свідчить, що в інформаційному просторі існують замовні матеріали, джинса та обслуговування політиків і режимів. Але, знаючи це, я вас особисто ні в чому не звинувачую, бо у мене немає на це підстав.
– Зауваження прийнято, наведу свої підстави. Наприклад, два роки тому українські ЗМІ опублікували кілька сторінок з "амбарної книги" Партії регіонів, де було перераховано неофіційні витрати регіоналів за півроку 2012-го. У документах, зокрема, згадували витрати на партію Ющенка "Наша Україна". Наприклад, 14 вересня 2012 року $397 тис. із партійної каси отримав Юрій Костенко. Пізніше Костенко пояснив, цитую: "У 2012 році Українська народна партія, "Конгрес українських націоналістів" і "Наша Україна" створили політичний блок, але юридично виборчу кампанію вела "Наша Україна". Керівником штабу був Сергій Бондарчук. Тому всі запитання щодо фінансування можна довідатися винятково в Бондарчука".
– Мені дуже весело від вашого запитання, тому що в "амбарній книзі", яка дійсно існувала, нема прізвища Бондарчук.
– Я не сказала, що є.
– Так, але ви посилаєтеся на слова людини, чиє прізвище там є, і водночас їй довіряєте. Дійсно, у 2012-му "Конгрес українських націоналістів" і "Наша Україна" намагалися об'єднатися й узяти участь у парламентських виборах.
– У підсумку провалилися, набравши трохи більше ніж 1% голосів.
– Я став ініціатором розпуску партії, тому що "Наша Україна" продала своїх спостерігачів на виборчих дільницях в інтересах Партії регіонів. Ба більше, я вдячний Ірині Ванниковій (прес-секретар президента Ющенка у 2005–2010 роках. – "ГОРДОН"), яка публічно заявила, що Бондарчук поїхав у свій Лондон і не бере жодної участі у виборах "Нашої України".
– То ви з Лондоном давно пов'язані? Я думала, що осіли там після відкриття кримінального провадження у 2015-му.
– Я відправив сюди сім'ю ще у 2012-му, знав, що буде відбуватися в Україні. У мене були світоглядні протистояння із владою, я вважав абсолютно неприпустимим, щоб "Наша Україна", один із символів Помаранчевої революції, як портова дівка почала обслуговувати Партію регіонів.
Коли Ющенко став президентом, багато нардепів побігло в "Нашу Україну", як кабани по кукурудзі. Я вирішив, що краще підтримаю Литвина
– Як ваші "світоглядні протистояння" з регіоналами поєднуються з тим, що 2005 року нардеп Сергій Бондарчук, обраний від партії "Наша Україна", перейшов у фракцію тодішнього спікера парламенту Володимира Литвина?
– Не люблю натовп, а у 2005-му, коли Ющенко став президентом, багато народних депутатів побігло в партію "Наша Україна", як кабани по кукурудзі. На той момент Литвин був частиною певної політичної конфігурації. Я вирішив, що краще підтримаю його, ніж буду одним із тих, хто зображатиме серйозного любителя пана Ющенка і його фракції.
– Як зараз ставитеся до Ющенка?
– Не бачився з ним із 2013-го, а нещодавно з дочкою прийшов на лекцію в Оксфорді. У мене до Ющенка є слова подяки: він дав мені можливість реалізувати себе на посаді директора "Укрспецекспорту", ніколи не втручався в роботу, не давав жодних прямих указівок.
– Ви стверджуєте, що Віктор Андрійович не втручався в роботу "Укрспецекспорту", але ж між президентом Ющенком і прем'єром Януковичем була жорстка боротьба за контроль над компанією.
– Янукович кілька разів намагався підпорядкувати "Укрспецекспорт" Кабміну, його люди почали вести зі мною переговори: признач цю людину туди, а цю сюди. Я їм сказав: "Якщо у вас є запитання – ідіть до президента і там вирішуйте". У підсумку Ющенко передав це питання на розгляд у Конституційний Суд. Тоді Янукович не зміг захопити компанію, а у 2010-му, ставши президентом, зняв мене з посади.
Вересень 2010 року. Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко, екс-президент України Віктор Ющенко та екс-глава "Укрспецекспорту" Сергій Бондарчук. Фото: УНІАНІ коли ви говорите, що я п'ять років сидів на "жирному" місці... Про людину свідчать цифри. Коли я прийшов в "Укрспецекспорт", прибутки компанії були $380 млн на рік, коли йшов – $830 млн. У державному секторі ніхто не показував такої динаміки зростання. А знаєте, хто був головним конкурентом "Укрспецекспорту" на світовому ринку озброєнь? Росія. У кого ми забрали ці ринки? У Росії!
– Так це було зроблено не завдяки модернізації виробництва і залученню нових технологій, а завдячуючи дикому розпродажу військової техніки радянських часів.
– Чудово, дякую за запитання. Зараз багато хто говорить про українську протитанкову зброю, нинішня влада активно на цьому піариться, переконуючи, що це її заслуга. Ось тільки нові зразки протитанкової зброї було зроблено у 2005–2007 роках і використано в російсько-грузинській війні. У патент на цей вид зброї вписано моє ім'я, а не Порошенка чи Турчинова. Той самий БТР-3Е було створено, коли я керував "Укрспецекспортом", у патент вписано моє ім'я, що дуже сильно дратує нинішню українську владу.
– Хочете сказати, що впродовж чотирьох років після вашого звільнення з "Укрспецекспорту" Янукович і Ко так зруйнували українське військове виробництво, що навесні 2014-го у нас до ладу техніки не було для фронту?
– Хочу сказати, що за весь час незалежності військово-політичне керівництво країни ніколи не цікавилося станом української армії. Не цікавиться й зараз, тому що пан Порошенко і Ко бояться сильної армії, бояться яскравих і справжніх героїв війни. Знаєте чому? Тому що людина в погонах, ставна, підтягнута, охайна, завжди загроза для політика.
Зверніть увагу: навколо Порошенка немає жодного воєначальника, вищого від нього зростом. Усі дивилися і захоплювалися парадом на Хрещатику на День Незалежності, але водночас мало хто звернув увагу, що найнеохайнішою персоною на параді був верховний головнокомандувач.
– З усією повагою, ви теж не Бред Пітт.
– Ми говоримо про армію! Для вас це не аргумент, а для армії – аргумент. За неохайний зовнішній вигляд солдат дістає три наряди поза чергою.
Щоб проголосувати на виборах, я маю прийти в консульство – по суті, зайти на територію України. У цей час співробітники Служби зовнішньої розвідки мене запакують і доправлять у Київ
– За кого проголосуєте на президентських виборах у березні 2019-го?
– Я не можу голосувати. Згідно із процедурою, із моменту, як я подався в політичний притулок, мене нічого не пов'язує з державою Україна. Прошу не плутати: із державою, а не з країною.
– Але ж ваш паспорт не анулювали, ви залишаєтеся громадянином України з правом виборчого голосу.
– Щоб проголосувати, я маю тут, у Лондоні, прийти в консульство – по суті, зайти на територію України. І в цей час співробітники Служби зовнішньої розвідки мене візьмуть під білі рученьки, запакують і доправлять у Київ. Не хочу.
– А за кого віддали б свій голос?
– Мій кандидат той, хто переможе Порошенка.
– Але серед кандидатів достатньо колишніх регіоналів, із якими, як ми пам'ятаємо, у вас "світоглядне протистояння".
– Регіонали на виборах в Україні більше не переможуть, утрата Криму і війна на Донбасі позбавили їх значної частини електорату. Уперше в житті не переймаюся, хто переможе на президентських виборах в Україні, тому що мене цікавить, хто програє. Ці президентські вибори нічого не вирішують, їхній результат ненадовго. Важливіші парламентські вибори восени 2019-го.
– Чому після відкриття кримінального провадження ви не повернулися в Україну і не відстоювали своєї позиції в суді?
– Моєю першою емоцією було обурення і бажання повернутися. Переговорив із дружиною, із друзями, усі в один голос стверджували: від того, що ти будеш битися головою об стіну Лук'янівського СІЗО, нікому краще не стане. У мені боролися, з одного боку, кавалерійський порив повернутися і довести свою правоту, з іншого – раціональні міркування. І коли себе переконав, що в Лондоні буду незручнішим і небезпечнішим для української влади, я залишився.
Зверніть увагу, які бовдури на Банковій. Я ж на той момент був чинним співробітником СБУ. Замість того, щоб офіційно відкликати мене з відрядження до Великобританії і затримати просто в аеропорту Бориспіль, почали звільняти мене заднім числом. Голова СБУ Грицак узагалі в офіційному листі написав, що ми Бондарчука в Англію не скеровували. Дискредитувати мене можна було по-іншому. Наприклад, якщо я вчасно не повертаюся з відрядження, отже, стаю дезертиром. Але вони й до цього не додумалися – звільнили заднім числом.
Ви мене не розумієте, тому що вільно пересуваєтеся країною, про вас немає гидот у Google. Постарайтеся поставити себе на моє місце. Я жив своїм життям, і раптом мене почало крутити у вирі політичних подій. Переді мною постало питання особистої безпеки і безпеки моєї сім'ї.
Я точно не святий, як і будь-яка людина. Але я не робив жодної підлості щодо своєї країни. Так, виживав, як інші. Так, я десь оптимізував податки. Але жодного разу жодної копійки бюджетних коштів не вкрав! Сподіваюся, після цього інтерв'ю хоч у когось зміниться ставлення до колишніх чиновників: не всі там злодії та гади, треба дивитися за справами і громадянською позицією у непрості часи, а не читати замовні статті інформаційної атаки, яку розгорнули проти мене.
