-1 Київ
Американська допомога Україні йде всупереч бажанням і політиці Трампа, а не завдяки йому
Найменше мені хочеться давати поради президенту [України Володимирові] Зеленському, але доводиться: лизати дупу [президентові США Дональду] Трампу – найменш мудре, що можна робити в нинішній ситуації. Трамп не допомагатиме ні Україні, ні Зеленському, тому що він узяв на себе серйозніші зобов'язання щодо України перед [президентом РФ Володимиром] Путіним. Ці зобов'язання в поведінці та політиці Трампа домінують. Не випадково в телефонній розмові із Зеленським, яку ми вже всі напам'ять знаємо, Трамп (як і Зеленський) жодного разу не згадав ні Путіна, ні Росії, ні російської анексії Криму, ні російського вторгнення в Східну Україну. Водночас Зеленський примудрився подякувати Трампу за підтримку санкцій (яких Трамп ніколи не підтримував і проти яких завжди виступав) і запропонував Трампу хабар у формі закупівлі американських Javelin, що, втім, Трампа не вразило.
Потрібно розуміти (чи розуміє це Зеленський?), що американська допомога Україні йде всупереч бажанням і політиці Трампа, а не завдяки йому. Підігравати в цих умовах Трампу – вірний шлях позбавити українців і американської, і європейської підтримки. Не випадково Трамп у своїй розмові із Зеленським не згадував ні грошей, ні зброї, і лише те, що Америка витрачає на Україну... час і сили. Час і сили на Україну в інтересах Путіна Трамп готовий і далі витрачати. Жодної допомоги та підтримки від Трампа Україна ніколи не дочекається.
Завдання Трампа – багатопланове, і воно абсолютно в усьому збігається із завданнями Путіна: корумпувати президента Зеленського особисто; скомпрометувати його як політика; отримати у своє розпорядження компромат проти колишнього віцепрезидента США Джо Байдена і його сина Гантера; розсварити Україну із європейськими союзниками і, залишивши її наодинці, здати Україну Путіну, виконавши в такий спосіб головне зобов'язання, узяте на себе Трампом в обмін на допомогу Росії у виборчій гонці 2016 року. І все це – ціною однієї телефонної розмови із президентом України.
Допомагати Трампу здати Україну Путіну – останнє, що має робити президент незалежної України.
Усе, що відбувається сьогодні у США, є абсолютно безпрецедентним. На наших очах у Сполучених Штатах сталася конституційна криза. Трагізм ситуації – і повірте, що слово "трагізм" абсолютно адекватне в цьому випадку, – полягає в тому, що в цій великій країні немає законів, точніше – дуже мало законів, оскільки закони з'являються тут тільки після того, як суд оголошує ту або іншу дію злочином; і якщо імовірно злочинна дія в історії США відбувається вперше, для оголошення її злочином вона має пройти через суд. А суд – справа довга, може тягтися багато років, особливо коли в підозрюваного є гроші на адвокатів. Під час політичних кампаній, коли рахунок іде на тижні й місяці, судитися безглуздо.
Накладіть усе це на припущення – теж безпрецедентне, оскільки й цього питання ніколи не розглядав суд США – що чинного президента не можна звинувачувати у злочині, і ви отримаєте ту конституційну кризу, у яку ми зараз входимо або вже увійшли.
Трамп абсолютно нахабно і відкрито використовує офіс президента США зі своєю особистою метою
Стало відомо, що Сполучені Штати живуть не за законами, а за поняттями (якщо сказати м'якше – за традиціями). Але порушення цих традицій, як виявилося, не є злочином, що стало несподіванкою для всієї країни. Наведу кілька прикладів. Усі кандидати у президенти і президенти показували свої податкові декларації. Це була традиція. Трамп її порушив, посилаючись на те, що такого закону немає. Справді, немає такого закону. Жоден з американських кандидатів і президентів не брав допомогу іноземної держави у боротьбі зі своїм політичним конкурентом. Трамп цю допомогу прийняв, і тепер уже не тільки від президента Росії Путіна, але й від нинішнього президента України Зеленського.
Виявилося, що закону, який забороняє приймати цю допомогу, немає. "Змова – це не злочин, немає такого закону", – неодноразово говорив адвокат Трампа Руді Джуліані під час роботи комісії [колишнього спецпрокурора Роберта] Мюллера. І дійсно, Мюллер ні в чому не зміг обвинуватити чинного президента США, тому що установка міністерства юстиції США, очолює яке поставлений Трампом генпрокурор Вільям Барр, полягала в тому, що чинному президентові США взагалі не може бути висунуто обвинувачення, поки він президент. Щойно він припинить бути президентом – обвинувачення висувати можна. А поки він президент – не можна. Тому комісія Мюллера і не стала висувати Трампу обвинувачення, а Трамп, зі свого боку, заявив, що обвинувачення не висунуто, оскільки Мюллер не виявив у його діях складу злочину і був підтриманий у такому трактуванні поставленим ним генпрокурором Барром.
Трамп неодноразово заявляв, що має право сам себе амністувати за будь-які скоєні ним злочини, оскільки президент США за законом має право амністувати кого забажає. За очевидної ідіотичності й абсурдності такого підходу до питання ніхто насправді не знає на нього відповіді – оскільки й цього сюжету ніколи не розбирали в суді США. Уточнімо, що це питання має (якщо доведеться) розбирати Верховний суд США, у якому сьогодні більшість у республіканців, завдяки введеним туди Трампом двом суддям, які симпатизують йому.
Трамп абсолютно нахабно й відкрито використовує офіс президента США зі своєю особистою метою. Він розселяє дипломатичні делегації у своїх готелях, він пропонує провести на своєму курорті зустріч G20, він вимагає гроші у бізнесменів, публічно погрожуючи в іншому разі розорити їх. Виявилося, що і це не заборонено законом, тим паче, повторюся, що чинному президентові не можна висунути обвинувачення у вчиненні злочину.
Трамп постійно зводить наклеп на своїх політичних противників. Про колишнього президента Барака Обаму він стверджував, що той народився в Кенії, а тому не має права бути президентом; про сенатора Теда Круза – що той народився в Канаді й теж не має права висуватися. Про колишнього віцепрезидента Байдена він заявляє, що той незаконно збагачувався, зокрема з допомогою свого сина. І це тоді, як жодних обвинувачень Байденам жоден суд жодного разу не висував, і що старші діти самого Трампа та його зять утягнуті в міжнародний бізнес, який викликає багато запитань, причому донька Іванка та її чоловік Джаред Кушнер одночасно є радниками президента, що, скажімо прямо, неординарно і теж порушує всі американські традиції.
Путіну Трамп пообіцяє здати Україну. А Зеленському він пообіцяти нічого не може
На цьому тлі й відбулися візит Джуліані в Україну, розмова Трампа із президентом України й арешт [бізнесменів] Андрія Кукушкіна, Ігоря Фрумана і Льва Парнаса.
Зрозуміло, що "український сюжет", нарешті, надав демократичній більшості Палати представників Конгресу США докази, необхідні для оголошення президенту імпічменту. І, найімовірніше, імпічмент Трампу буде оголошено, оскільки для цього достатньо простої більшості голосів у нижній палаті американського Конгресу, і ці голоси в демократів є.
Інша річ, що після цього питання про імпічмент має розглядати Сенат. У Сенаті більшість у республіканців. До того ж там за імпічмент має проголосувати дві третини Сенату, чого, найімовірніше, не відбудеться. За останнім опитуванням консервативного республіканського каналу Fox News, за імпічмент Трампа сьогодні висловлюється 51% виборців, але не 75%.
Отже, Трампа, найімовірніше, не знімуть із посади президента; на відміну від [37-го президента США Річарда] Ніксона він не піде у відставку; він знову висуне себе у президенти США і під час передвиборчої кампанії 2020 року стверджуватиме, що Сенат його виправдав (оскільки імпічмент не відбувся), що Байден-старший і його син – злодії та корупціонери; що український уряд розслідує їхню корупційну діяльність і просто ще не встиг довести розслідування до кінця, але ось-ось доведе...
Усе повториться як 2016 року: Трамп публічно закликатиме Путіна, Зеленського та [главу КНР] Сі Цзіньпіна знайти й опублікувати компромат на свого політичного противника, і ті, напевно, Трампу допоможуть, добре що Трамп в обмін щось суттєве пообіцяє.
Путіну Трамп укотре пообіцяє здати Україну. Китаю – відмову від підвищення тарифів на китайські товари. Зеленському... найдивніше, що Зеленському Трамп пообіцяти нічого не може, тому що виділену Україні допомогу дав не президент, а Конгрес США (Зеленський, мабуть, про це не знає). Трамп, звичайно, може пригальмувати на час її видання. Та й годі.
