0 Київ
Наталія Яресько (США), міністр фінансів
Попередні посади: голова економічного відділу посольства США в Україні (1992–1995), голова інвестиційної компанії Horizon Capital
Призначено: 2 грудня 2014 року
Звільнено: 14 квітня 2016 року
До другого уряду Арсенія Яценюка, сформованого у грудні 2014 року, увійшло відразу три міністри-іноземці, які отримали українські паспорти.
Призначити громадянку США Наталію Яресько віце-прем'єром радив мер Львова Андрій Садовий, який відмовився від цієї посади. Однак урешті Яресько очолила Міністерство фінансів.
Перед призначенням на пост міністра фінансів Яресько проживала в Україні протягом 20 років. У міністерстві вона здійснила реструктуризацію зовнішнього боргу України, вела переговори з кредиторами та Міжнародним валютним фондом, який тоді виділив Києву два транші на суму $6,7 млрд.
Журналісти та чиновники називали Яресько одним із найімовірніших наступників Яценюка, але пост прем'єр-міністра дістався Володимиру Гройсману, а сама Яресько пішла у відставку. У жовтні 2016 року вона стала співробітником Atlantic Council (аналітичний центр у сфері міжнародних відносин).
У березні 2017 року Яресько переїхала в Пуерто-Ріко та стала головою Ради з фінансового управління та контролю. На думку екс-нардепа Миколи Томенка, таке призначення свідчить про те, що Яресько не відмовилася від американського громадянства, оскільки Пуерто-Ріко перебуває під управлінням США.
Айварас Абромавичус (Литва), міністр економічного розвитку
Попередні посади: співзасновник інвестиційного фонду East Capital та глава київського офісу компанії (з 2008 року)
Призначено: 2 грудня 2014 року
Звільнено: 14 квітня 2016 року
Другим іноземцем в уряді Яценюка став міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус. До того часу він уже десять років був одружений з українкою та шість років проживав в Україні.
Під його керівництвом міністерство запустило систему закупівель ProZorro, але добитися успіху Абромавичусу вдалося не в усьому: наприклад, протягом 11 місяців 2015 року завдяки приватизації Україна отримала лише 144 млн грн – менше ніж 1% від річного плану, установленого самим Абромавичусом.
На початку 2016 року міністр звинуватив заступника голови фракції БПП у Верховній Раді Ігоря Кононенка в тому, що той нав'язує призначення своїх людей на важливі посади. Судові розгляди щодо цього тривають досі.
3 лютого 2016 року Абромавичус подав у відставку, яку було погоджено тільки у квітні. У своїй заяві він зазначав, що не хоче бути "ширмою для відвертої корупції". Після звільнення з посади міністра Абромавичус не займав офіційних постів.
Незважаючи на те, що литовські закони передбачають утрату громадянства у разі, якщо литовець без дозволу свого уряду працює на держслужбі іншої країни, Абромавичусу вдалося зберегти литовський паспорт.
Олександр Квіташвілі (Грузія), міністр охорони здоров'я
Попередні посади: міністр охорони здоров'я, праці та соціального захисту Грузії (2008–2010), ректор Тбіліського університету (2010–2013)
Призначено: 2 грудня 2014 року
Звільнено: 14 квітня 2016 року
Третій "легіонер" в уряді Яценюка – міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі.
За його керівництва почалися закупівлі ліків через міжнародні організації (ЮНІСЕФ, ПРООН і Crown Agents) і було підготовано реформаторський пакет законопроектів, який Верховна Рада так і не підтримала. Перша заступниця Квіташвілі Олександра Павленко зазначала, що провести реформи "через такий популістський орган як парламент" найчастіше не вдається.
У 2015 році комісія з 28 осіб, серед яких 15 нардепів, провела службове розслідування та визнала дії Квіташвілі на посаді міністра неефективними. У відповідь він звинувачував депутатів у корупції та лобіюванні чужих інтересів.
Квіташвілі подав у відставку влітку 2015 року, але парламент її не прийняв, тому він пішов разом із Яценюком у квітні 2016-го. Після звільнення Квіташвілі заявляв, що не має наміру відмовлятися від українського громадянства та покидати Україну.
Ека Згуладзе (Грузія), перша заступниця глави МВС
Попередні посади: заступник глави МВС Грузії (2005–2012), в.о. міністра внутрішніх справ (2012)
Призначено: 17 грудня 2014 року
Звільнено: 11 травня 2016 року
Колишню соратницю екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі Еку Згуладзе запросили в Україну в грудні 2014 року. Вона стала заступницею міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Згуладзе займалася реформою МВС, зокрема – створенням патрульної поліції. У 2005–2012 роках Згуладзе була заступницею глави МВС Грузії, тому в Україні патрульну службу створювали за грузинським зразком. Навесні 2016 року українські ЗМІ писали, що Згуладзе "живе на дві країни" та три з дев'яти місяців провела у Франції.
Свій пост Згуладзе покинула в травні 2016 року, пішовши у відставку за власним бажанням. Вона не назвала причин свого рішення, але зазначила, що її контракт був розрахований лише на один рік. Журналісти пов'язували звільнення Згуладзе з проблемами в особистому житті (розрив відносин із французьким журналістом Рафаелем Глюксманном).
Подавши у відставку, Згуладзе заявила, що залишиться працювати в міністерстві й очолить нову групу радників.
Гія Гецадзе (Грузія), заступник міністра юстиції
Попередні посади: перший заступник міністра юстиції Грузії (2003–2004), заступник міністра внутрішніх справ Грузії (2004–2005), член Державної конституційної комісії Грузії (2013–2015)
Призначено: 4 лютого 2015 року
Колишній соратник Михайла Саакашвілі Гія Гецадзе 4 лютого 2015 року став заступником міністра юстиції з питань боротьби з корупцією.
Згідно з офіційним сайтом Мін'юсту, він забезпечує взаємодію міністерства з Верховною Радою, Адміністрацією Президента та Кабміном, а також контролює та координує департамент стратегічного розвитку органів юстиції, комітет реформ і координаційний центр із надання правової допомоги.
Гецадзе обіймає свою посаду досі. Після того, як Саакашвілі подав у відставку та перейшов в опозицію, Гецадзе стверджував, що тепер він і екс-голова Одеської ОДА "з різних боків".
У 2016 році Гецадзе говорив виданню "ГОРДОН", що на нього ніхто не тисне, у нього є "конкретні плани", і Міністерство юстиції "точно рухається вперед".
Давід Сакварелідзе (Грузія), заступник генпрокурора
Попередні посади: перший заступник генпрокурора Грузії (2008–2012), депутат парламенту Грузії (2012–2015)
Призначено: 16 лютого 2015 року
Звільнено: 29 березня 2016 року
Сакварелідзе став заступником генпрокурора України Віктора Шокіна 16 лютого 2015 року. Він також висувався на посаду керівника НАБУ, однак комісія відхилила його кандидатуру через незнання української мови.
У ГПУ Сакварелідзе займався питаннями люстрації, а у вересні 2015-го очолив прокуратуру Одеської області. Він вів справу "діамантових прокурорів" і зазначав, що на нього чинять тиск. Сакварелідзе стверджував, що Шокін намагається паралізувати цю кримінальну справу. У відповідь ГПУ стала обвинувачувати Сакварелідзе в нецільовому використанні $20 млн, виділених США на розроблення тестів для місцевих прокурорів.
У березні 2016 року Шокін звільнив Сакварелідзе з прокуратури "за грубе порушення правил прокурорської етики, утручання у не передбаченому законодавством порядку в службову діяльність іншого прокурора, учинення проступку, який порочить працівника прокуратури, невиконання та неналежне виконання службових обов'язків".
Зараз він входить до команди Михайла Саакашвілі та представляє партію "Рух нових сил". Сакварелідзе залишився громадянином України, але в липні 2017 року заявляв, що Порошенко спробує позбавити його українського паспорта.
Гізо Углава (Грузія), заступник глави НАБУ
Попередні посади: обласний прокурор Західної Грузії (2008–2009), прокурор Аджарської автономної республіки (2009–2010), заступник генпрокурора Грузії (2009–2012)
Призначено: 25 квітня 2015 року
Гізо Углава прибув в Україну у 2014 році разом з іншими грузинськими реформаторами. Спочатку він працював консультантом, допомагаючи розробляти антикорупційне законодавство, а у квітні 2015 року набув українського громадянства та став першим заступником директора НАБУ.
У Національному антикорупційному бюро Углава відповідає за набір, навчання та роботу детективів, аналітиків, працівників IT-відділу.
У травні 2017 року стало відомо, що ГПУ веде розслідування щодо Углави через ухилення від сплати податків та приховування грузинського громадянства. Глава НАБУ Артем Ситник зазначав, що Углава демонструє гарний результат, але з ним "може статися те саме, що і з Саакашвілі". У коментарі виданню "ГОРДОН" екс-заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе називав це розслідування "тупими та дурними обвинуваченнями кишенькової прокуратури Порошенка".
У НАБУ вважають дії ГПУ спробою тиску на бюро та підкреслюють, що Углава не порушував законодавства про громадянство, а термін сплати податків на момент розслідування ще не минув.
Михайло Саакашвілі (Грузія), голова Одеської ОДА
Попередні посади: міністр юстиції Грузії (2000–2001), президент Грузії (2004–2013)
Призначено: 30 травня 2015 року
Звільнено: 9 листопада 2016 року
У травні 2015 року екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі набув українського громадянства й очолив Одеську облдержадміністрацію.
Він відкрив у місті центр надання адміністративних послуг (було закрито в листопаді 2016 року та знову відкрито в лютому 2017-го), замінив усіх голів районних адміністрацій, домігся відсторонення голови Іллічівського порту. Одним із головних пріоритетів називав ремонт траси Одеса – Рені, який так і не було завершено.
Наприкінці 2015 року Саакашвілі почав конфліктувати з прем'єром Арсенієм Яценюком і бізнесменом Ігорем Коломойським, потім – із главою МВС Арсеном Аваковим. У 2016 році Саакашвілі подав у відставку, звинувативши президента в корупції та "нахабній брехні".
У лютому 2017 року Саакашвілі заснував партію "Рух нових сил", у липні президент підписав указ про втрату ним українського громадянства. Нині Саакашвілі перебуває в Європі, а 10 вересня збирається приїхати в Україну з Польщі.
Гіоргі Лорткіпанідзе, голова управління Нацполіції Одеської області
Попередні посади: начальник антитерористичного центру МВС Грузії (2005–2007), заступник міністра внутрішніх справ Грузії (2007–2012)
Призначено: 16 червня 2015 року
Звільнено: 7 листопада 2016 року
Як і інші представники Грузії, Гіоргі Лорткіпанідзе прибув в Україну в першій половині 2015 року. Про його призначення оголосили через два тижні після того, як Одеську область очолив Михайло Саакашвілі.
Тодішня заступниця глави МВС Ека Згуладзе зазначала, що знайома з ним понад 15 років, і не радила його запрошувати, оскільки Лорткіпанідзе "пройшов крізь пекло, війну, терор і заслужив спокійного відпочинку".
Очоливши одеську поліцію, Лорткіпанідзе вимагав зняти блокпости на в'їздах до міста та припинити збройне патрулювання вулиць, оскільки "люди не повинні боятися правоохоронців". Улітку 2016 року він провів масштабну операцію із затримання "злодіїв-гастролерів із Грузії", за яку йому подякував Саакашвілі.
У лютому 2016 року Лорткіпанідзе скаржився, що реформам у його відомстві і боротьбі з корупцією заважають інші правоохоронні структури та керівництво МВС. Із його підпорядкування вивели "головні розсадники корупції" – управління з боротьби з економічними злочинами, незаконним обігом наркотиків та інші.
У листопаді 2016 року він подав у відставку за власним бажанням. Від українського паспорта він не відмовлявся: заявляючи про відставку, Лорткіпанідзе зазначив, що покидає посаду, однак "як громадянин України і як генерал поліції" залишається на службі Української держави та верховного головнокомандувача.
Хатія Деканоїдзе (Грузія), глава Нацполіції
Попередні посади: ректор Академії поліції МВС Грузії (2007–2012), міністр освіти та науки Грузії (2012)
Призначено: 4 листопада 2015 року
Звільнено: 14 листопада 2016 року
Деканоїдзе очолила Національну поліцію України 4 листопада 2015 року. Вона відповідала за переатестацію особового складу, формування нової поліції в регіонах і підрозділу КОРД.
На своєму посту Хатія пропрацювала рівно рік, після чого подала у відставку та нарікала на втручання політиків і чиновників у роботу Нацполіції. Вона зазначала, що повноважень було недостатньо для різких змін, але їй вдалося створити "фундамент для розвитку поліції".
Після звільнення Нацполіції Деканоїдзе відновила грузинське громадянство та зайнялася політикою в себе на батьківщині.
Лешек Бальцерович, співголова Стратегічної групи радників з підтримки реформ
Попередні посади: віце-прем'єр-міністр Польщі (1989–1991, 1997–2000), міністр фінансів Польщі (1997–2000, 2001–2007), глава Національного банку Польщі (2001–2007)
Призначено: 22 квітня 2016 року
Звільнено: квітень 2017 року
Автор "шокової терапії", польський економіст Лешек Бальцерович очолив стратегічну групу радників із підтримки реформ разом із колишнім віце-прем'єром Словаччини Іваном Міклошем.
Він також став радником президента та представником Петра Порошенка в Кабміні, тоді як Міклош очолив групу радників прем'єр-міністра України.
Під час роботи в Україні Бальцерович говорив, що завдяки нинішній владі Україна "уникла катастрофи", указував на ефективні дії Наталії Яресько й Арсенія Яценюка та називав "феноменальними" досягнення Валерії Гонтаревої на посаді голови Нацбанку.
За словами Міклоша, у квітні 2017 року Бальцерович завершив свою місію в Україні, а сам Міклош залишився в Києві, продовживши контракт ще на один рік.
Войцех Балчун (Польща), голова правління "Укрзалізниці"
Попередні посади: голова правління польської залізничної компанії PKP Cargo (2008–2013), голова ради директорів авіаліній LOT (2012)
Призначено: 6 червня 2016 року
Звільнено: 9 серпня 2017 року
Кабінет Міністрів призначив Балчуна головою правління "Укрзалізниці" 6 червня 2016 року.
Відразу після початку роботи в Україні в Балчуна виник конфлікт із міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, який критикував його за бездіяльність і відсутність реформ. Урешті "Укрзалізницю" перепідпорядкували Міністерству економрозвитку.
Основними досягненнями Балчуна називають відкриття нових маршрутів (зокрема Київ – Перемишль і Ковель – Хелм), стабілізацію фінансового становища компанії, підвищення зарплат та ухвалення довгострокової стратегії розвитку "Укрзалізниці".
Однак провести комплексні реформи Балчуну не вдалося. 9 серпня 2017 року він подав у відставку, зазначивши, що ситуація в "Укрзалізниці" виявилася набагато гіршою, ніж він міг уявити.
За словами прес-секретаря ГПУ Лариси Сарган, у 2016 році Балчун був на роботі 87 днів зі 145 робочих, у 2017 році – 45 зі 103. У своєму Facebook Балчун після звільнення повідомив, що збирається "повернутися до своєї нормальної діяльності", а його рок-група Chemia анонсувала роботу над новою музикою.
Уляна Супрун (США), міністр охорони здоров'я
Попередні посади: директор громадських ініціатив Світового конгресу українців (із 2014 року), засновниця та директор Школи реабілітаційної медицини Українського католицького університету (із 2015 року)
Призначено: 27 липня 2016 року
Американка українського походження Уляна Супрун виконує обов'язки міністра охорони здоров'я з 27 липня 2016 року. В Україну вона переїхала разом із чоловіком у 2013 році, громадянства подружжя набуло у 2015-му.
У листопаді 2016 року Кабмін ухвалив перші постанови, які заклали основу медичної реформи. Для реалізації цієї реформи її має підтримати парламент, але в червні 2017 року Верховна Рада змогла ухвалити законопроект про нову модель фінансування системи охорони здоров'я у першому читанні.
Очікують, що медичну реформу буде запущено восени 2017 року, якщо парламент підтримає запропоновані законопроекти.
Під час роботи в МОЗ Супрун кілька разів опинялась у центрі скандалів. 1 січня 2017 року директор Інституту серця Борис Тодуров звинуватив Супрун у тому, що міністерство не закупило швидкопомічних витратних матеріалів за програмою серцево-судинних захворювань на суму 364 млн грн. У квітні 2017 року директор НАБУ Артем Ситник повідомив, що ГПУ веде кримінальні провадження проти Супрун, однак пізніше Генпрокуратура спростувала його слова.
Славомір Новак (Польща), голова "Укравтодору"
Попередні посади: депутат польського Сейму (2004–2010), міністр транспорту, будівництва та морського господарства Польщі (2011–2013)
Призначено: 19 жовтня 2016 року
Славомір Новак виконує обов'язки голови "Укравтодору" з 19 жовтня 2016 року.
На відміну від Балчуна, у Новака не виникло конфліктів із міністром інфраструктури Володимиром Омеляном. Навпаки, той став на захист Новака, коли поляку підняли зарплату на 900% (з 13 до 100 тис. грн на місяць). Сам Новак зазначав, що навіть зарплата 100 тис. грн – "не дуже багато", оскільки йому потрібно орендувати житло та регулярно відвідувати Польщу, а низькі зарплати – це "запрошення до корупції".
Омелян стверджує, що за 10 місяців в "Укравтодорі" Новак значно підвищив темп ремонту та будівництва доріг і знизив рівень корупції.
Серед майбутніх реформ Новак пропонує знизити обмеження швидкості в містах із 60 до 50 км/год, створити нові кільцеві розв'язки, обладнати освітленням і нанести розмітку на більш ніж 1000 пішохідних переходів. Наприкінці 2017 року "Укравтодор" планує почати конкурси на будівництво перших платних доріг (Краковець – Львів, Біла Церква – Київ).
