+12 Київ
Зеленський vs Рада: патова ситуація чи гра на виліт?
І знову у ЗМІ "пристрасті у Раді": оскарження указу президента, заяви парламентарів і представників ЦВК тощо. Але, на мій погляд, ми маємо оцінювати все тверезо і розуміти наслідки тих чи інших процесів і дій.
Ніхто не стане заперечувати, що рівень довіри до українського парламенту і до обранців – нижчий за плінтус. Й існування "парламентської більшості" дуже сумнівне. Усі чудово розуміють, що якщо вона (коаліція) і є, то лише ситуативна – для вирішення окремих важливих (для самих обранців і їхніх партнерів) питань. Але, дорогі мої, dura lex, sed lex (закон суворий, але це закон. – "ГОРДОН"). І закон треба виконувати.
Закінчуючи свою інавгураційну промову, шостий президент України Володимир Зеленський заявив, що розпускає український парламент. Після проведених консультацій із керівництвом Верховної Ради та депутатських фракцій, президент ухвалив рішення про розпуск ВР і призначення позачергових виборів.
23 травня ЦВК заявив про готовність і здатність здійснювати встановлені законом функції щодо проведення позачергових виборів депутатів 21 липня 2019 року. Ба більше, секретар Центральної виборчої комісії Наталія Бернацька повідомила, що після початку виборчої кампанії жодне судове рішення не зможе зупинити виборчий процес.
"Прийнявши бій", 62 народні обранці звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням про неконституційність указу президента України від 21 травня 2019 року №303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів". Крім того, у Верховний Суд почали надходити позови до президента України про визнання вищезазначеного указу протиправним і недійсним.
Пропоную разом проаналізувати всі можливі сюжети розвитку "епопеї" під назвою "президент проти парламенту" (або хоча б кілька реальних). Нагадаю, президент вважає головним аргументом для розпуску Верховної Ради "вкрай низьку довіру громадян України до цієї інституції". Однак сам указ містить дещо іншу мотивацію, а саме: п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України (відсутність коаліції в парламенті).
Я вже неодноразово говорив, що, на мою думку, такий указ президента досить ризикований і його може бути визнано неконституційним. Якщо у двох словах, то Конституція дає місяць на формування нової коаліції після факту її відсутності. А в нас – ні факту (крім виходу "Народного фронту"), ні місячного строку на формування нової коаліції.
А найцікавіше, що у ст. 83 Конституції зазначено: "Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та регламентом Верховної Ради України". І тут барабанний дріб... У регламенті Верховної Ради ви не знайдете жодного слова "коаліція".
Ми можемо зараз почати дискутувати про багато інших обставин: і про вихід парламентських фракцій із коаліцій у 2016-му, і про відсутність сформованого Кабміну, адже є і було багато в.о. міністрів (таку "теорію розпуску" я теж чув). Однак, на мій погляд, "залізобетонних" аргументів у президента немає. А тому все це вирішуватимуть компетентні органи – Верховний і Конституційний Суди.
Зараз я хочу поговорити про майбутнє і ймовірні наслідки. Уявімо собі, що Конституційний Суд України до дня виборів визнає указ неконституційним. Навіть більше, відповідно до ст. 97 закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд може встановити порядок та строки виконання своїх рішень, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення і вимагати від таких органів письмового підтвердження виконання рішення.
А якщо і/або Верховний Суд визнає указ президента незаконним? Чи будуть члени ЦВК і надалі виконувати такий указ, продовжувати виборчий процес і визнавати парламентські вибори такими, що відбулися? Адже потім на них (членів ЦВК) можуть посипатися позови і заяви через виконання указу, що було визнано незаконним і/або неконституційним? І тоді Україна може залишитися зі "старою Радою" до осінніх (чергових) виборів. Воно ніби і так, і проблем немає... Але кошти буде витрачено, і чи встигне ЦВК підготуватися до ще однієї виборчої кампанії через кілька місяців?
On the other hand (з іншого боку. – "ГОРДОН"), рішення судів може бути і після оголошення результатів або після того, як нова Рада стане повноважною. Що тоді? Це буде неконституційне скликання чи, знову ж, нові вибори? Чергові чи ні? Також велике запитання, чи захочуть знову обрані депутати визнавати "саморозпуск"? Адже гроші вже витрачено, а на нову кампанію не всі зможуть знову зібрати "пожертви". Я вже мовчу про імідж України через цей "парламентський хаос".
З іншого боку, парламент може і не піти на "саморозпуск", навіть якщо суди визнають указ незаконним і неконституційним, адже нову Раду буде вже сформовано, посади – розділено. А ось мати рішення, які свідчать про неконституційність та/або незаконність указу гаранта, – це інша річ. Із урахуванням анонсів закону про імпічмент це буде відмінний привід для усунення президента. Мовляв, президент порушив Конституцію, ще й злочин для такої "радості" знайдуть у Кримінальному кодексі. Ось вам і "пророчі" заяви Петра Олексійовича про повернення через рік.
Я не стверджую, що так буде. Однак зазначені сценарії досить реальні. І от запитання – а чи варто було? І єдина, на мій погляд, логічна відповідь – рейтинги...
