-2 Київ
Неконституційна коаліція: а чи не перебільшуємо ми її значимість?
Після вчорашнього засідання Конституційного Суду щодо конституційності указу президента України про розпуск Ради, як мені здалося, людям сподобався "спіч" та аргументи представника президента, а от фахівцям – ні.
Мені здається, що в "батлі" між представником президента та депутатами перемогу одержали судді Конституційного Суду, і це не може не тішити. Я не кажу, що депутати були кращі, на фоні представника президента вони виглядали ще гірше. Але я не про те.
Я не буду аналізувати конституційність указу, це справа суду. Я не збираюся рахувати персональний склад коаліції або займатися "буквоїдством". А тим паче, не буду писати про доктринальні речі чи теоретико-правовий аналіз… Саме ці "страшні" та "нудні" для пересічного громадянина речі перехилили "чашу" від змістовної позиції та питань суддів на сторону більш емоційного та "зрозумілішого" представника президента.
Я хочу, щоб усі, хто "аплодував стоячи" указу президента та аргументам його представника, уважно дочитали цю статтю та замислились над проблемою трохи глибше чи ширше. Далі буде інформація для роздумів. І не треба в мене кидати "аналізами" та кричати про мою прихильність до тієї чи іншої сторони, адже я не є порохоботом чи представником Зе-команди. Я усвідомлюю, що закон Парето ніхто не відміняв і що The Show Must Go On, але ж…
Одним із ключових аргументів розпуску Верховної Ради, окрім політичної доцільності та рейтингів, за словами представника президента, було і є право президента на розпуск. Але ж "мона" – це не завжди "нуна", а булава не для того, щоб нею махати… Адже питання не про особисті амбіції чи переформатування Ради, питання про судовий прецедент, про стабільність державної влади, про баланс між гілками влади, про державницькі дії та наслідки, а не політичну доцільність…
Я вже не кажу про те, що, окрім рейтингів, перенесення виборів на декілька місяців раніше, як на мене, кардинально не вплинуть на життя в країні. І не прийде "покращення вже завтра". Я не проти президента, на мою думку, він дійсно бажає щось змінити. Я не за Верховну Раду, та повністю підтримую слова Скрябіна про те, що з ними треба зробити… Давайте просто аналізувати…
Коаліція формується "за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій" (ст. 83 Конституції), а тому, на мою думку, вона є таким собі "політичним клубом". А основним сенсом її існування є надання пропозиції щодо формування Кабінету Міністрів. І, як на мене, якщо Кабмін сформовано і він діє – коаліція справляється.
Для прикладу, у британському законодавстві є поняття "коаліційний уряд" – це уряд, створений декількома політичними партіями (коаліцією партій), а формується він лише, якщо є "підвішений парламент" (hung parliament), коли жодна з партій не має реальної більшості і не може сформувати дієздатний уряд самостійно.
Закордонні джерела підтримують таку позицію про те, що основною функцією коаліції є створення дієздатного уряду: "Коаліція – тимчасовий альянс для спільних дій, особливо політичних партій, які формують уряд" (Oxford University Press); "Коаліція – об'єднання різних політичних партій або груп із певною метою, як правило, на обмежений час, або уряд (коаліційний уряд, створений коаліцією партій)" (Cambridge University Press).
Дійсно, у наших реаліях інколи це більше схоже на "Батя, я стараюсь", але ж, прем’єр є, виконавча влада функціонує. Так, можна казати, що є в.о. міністрів та не все в країні добре, але ж це не є обов’язком коаліції… Її участь – пропозиція. Як на мене, коаліція в наших реаліях – це "пасочки" для депутатів, то нехай собі тихо "граються"…
Ми ж усі чули в ході засідання, що, окрім відомих фактів про законодавчу "діру" щодо питань формування та діяльності коаліції, навіть не ведеться банальний супровід діяльності коаліції, немає окремого приміщення та обслуговуючого персоналу… Усього, що мало б забезпечувати організацію діяльності та примітивне функціонування коаліції, – немає.
На мій суб’єктивний погляд, конституційне право розпускати Раду було надано президенту не для контролю відсутності документального підтвердження створення, існування чи припинення діяльності коаліції, а для того, щоб мати можливість розпустити "неспроможний" парламент, якщо за участі коаліції не буде сформовано Кабмін або його діяльність буде заблокована. Причиною, як на мене, було надати можливість гаранту Конституції "перезавантажити" законодавчу гілку влади, яка не спроможна функціонувати належним чином, та сформувати дієздатний уряд. Адже головним результатом для країни є діяльність трьох гілок влади й вирішення питань функціонування та розвитку держави, а не формальне "буквоїдство".
Значення коаліції, як на мене, значно перебільшено. Маю надію, що Конституційний Суд раз і назавжди поставить крапку в цих питаннях і прийме зважене та незалежне рішення.
