+2 Київ
Я мало з ким говорю про політику. Невдячна справа, ще винуватим залишишся
Про свою одіозність
"Ось ви кажете, що [мене] знає вся Україна, а з якого боку? Щось чули про мої досягнення в Харкові? Більше дзвону про скандальні заяви політиків про Кернеса, які підхоплюють у ЗМІ. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Ласкаво просимо до Харкова".
Про звинувачення в корупції
"Свої декларації я заповнював і шість, і вісім років тому. І рік тому, і зараз я її заповню. Я вже стикався із санкціями, спецконфіскаціями тощо. Уже все це я бачив. І чув, як це роблять, завдяки коридорам влади. Я вже все це проходив. Не потрібно мене ні в чому звинувачувати завчасно".
Про політику
"Я останнім часом мало з ким говорю про політику. Не хочеться, невдячна справа, ще винуватим залишишся".
Про грубі висловлювання
"Коли навколо безлад, усе погано лежить і неправильно працює – м'яка людина ніколи із цим не розбереться. Наведе лад тільки той, у кого є стрижень. Ви вважаєте, що мій лексикон не пасує посадовцеві, а я певен, що ще занадто м'яко висловився, треба було міцніше".
"Ви не знаєте сутності висловлювань про "сучого пса". Був вибух газу, навпіл розколовся багатоповерховий житловий будинок. Я приїхав, люди вийшли, усі шоковані, плачуть. Ми почали їх розселяти. Один із директорів комунального підприємства сказав, що готовий тимчасово поселити одну із сімей у гуртожитку. Увечері приїжджаю до лікарні навідати постраждалих. Одна з них каже: ось, мовляв, дали кімнату в гуртожитку, а там ні ліжка – нічого.
Я зібрав нараду, почав заслуховувати, як розселили мешканців будинку. І мені цей директор комунального підприємства каже, що розмістив гарно-добре. Ну, одне слово, усе як у нас зазвичай. Я йому сказав: "Ти, сучий пес, ще раз мене обдуриш, я тебе на нуль помножу". Але журналісти підхопили тільки "сучий пес", а про те, що я поклав край брехні посадовця, – жодного слова".
Я не сепаратист і ніколи себе сепаратистом не вважав
Про себе і про Авакова
"[Я] психологічно витриманий, морально стійкий. І Авакова я якось витримаю, за допомогою ЗМІ чи без. Знаєте, чому я дивуюся? Тому що такій людині довірили Міністерство внутрішніх справ. Він не компетентний бути міністром. Не ком-пе-тент-ний. Тому однозначно стверджую: поки в Україні такі призначення, у нас постійно будуть конфлікти".
"Усі в мене про Авакова запитують. Я, якщо чесно, про нього й розмовляти не хочу. Чому? Тому що ця людина, по-перше, займає чуже місце. Адже він не має спеціальної освіти, щоб керувати такою силовою структурою. Він має освіту іншу – як відібрати, кинути тощо".
Про ймовірність виникнення "ХНР"
"Харків'яни цього не хочуть, тому ймовірність нульова. Думаєш, ми тут не знаємо, що таке фронт? У нас є комунальне підприємство "Ритуал". Я володію інформацією, скільки "вантажів 200" надходить, скільки протягом цих років було кремовано й поховано людей із фронту. У місті вже понад 200 тис. переселенців. Люди жодого конфлікту не хочуть".
Про звинувачення в сепаратизмі
"Я не сепаратист і ніколи себе сепаратистом не вважав, я, навпаки, завжди відстоював інтереси країни і міста, не самоусунувся, коли самоусувалися луганський і донецький міські голови, а залишився на місці, був серед людей, дістав кулю – у мене було надсерйозне поранення, тому що хтось боявся мене і хотів ліквідувати.
Я завжди був із харків'янами і наполягав на тому, що Харків – це Україна. І те, що Харків зараз у межах України, – заслуга харків'ян, до яких доносили з екранів телебачення, як всеукраїнського, так і місцевого, що ми – Україна і немає жодних "ХНР".
Про фатальну помилку Януковича
"Я думаю, у тому, що через товщу стін і броньованих вікон він уже не чув, що відбувається на вулиці, і ті, хто оточував його, можливо, не хотіли говорити йому, що відбувається. Вони, напевно, розуміли: будь-який керівник не любить, коли його ображають або засмучують. Тому повідомляли тільки гарне".
Про Ахметова і Коломойського
"Ну, сильні [їхні сторони] в тому, що вони у кризових ситуаціях знаходять шляхи вирішення. Навіть якщо навколо ходять чутки, що все покрито мороком. А які слабкості в них, не можу сказати. У Ахметова – напевно, футбол: він любить цю гру. У Коломойського футбол не вийшов – вийшов банк... Мабуть, це і є його слабкість".
Я не знав, що біжу назустріч смерті
Про останній, п'ятий, замах на себе
"Я не знав, що біжу назустріч смерті. Однозначно не знав. Почув постріл... Я готувався до триатлону, був у гарній формі: можливо, почасти це мене й урятувало. Ну, і щастя, що куля так пройшла... і цей постріл, глухий такий.
Пам'ятаю ці секунди, коли ще був при тямі. Подумав: щось стрельнуло. Потім нічого не пам'ятаю: прокинувся тільки на шосту добу вже в Ізраїлі, переді мною стояв ребе і говорив молитву. Я запитав, де я. Поруч були сім'я, діти, друзі мої. Сказали: "Менше говори – ти житимеш". Я не розумів, що відбувається. Не розумів навіть, ще десь тижнів зо два, що паралізований. Поки не прийшов лікар і не прояснив ситуацію.
Я був у такому стані, під певними ліками, що не міг визначити, чи працюють у мене ноги, руки... Коли я зрозумів, що ноги не працюють, я не хотів із цим миритися – хотів, щоб це було неправдою" .
4 травня 2014 року, за сім днів після замаху, Геннадій Кернес виклав на своїй сторінці в Instagram фото з лікарняної палати Тель-Авіва, написавши: "Дякую всім! Я повернуся!". Фото з особистого архіву Геннадія Кернеса
Про проблеми зі здоров'ям
"Із проблемами зі здоров'ям я якось можу впоратися. А що болить... Біль – це для мене поняття з минулого. Той біль, який я відчув... Не хочу згадувати. І біль був, і галюцинації. Якщо запитаєш, що там, на тому світі, я відповім: "Галюцинації". Я там був. Протягом п'яти днів".
"Мені шкода, що багато чого не встиг зробити, відкладав на потім. Тепер би чіплявся за будь-яку мить, за кожну можливість, щоб усе-таки зміг ходити".
Про те, як уціліти серед акул
"Ну ось я сиджу перед вами цілий серед акул, але без ніг".
Про плани на майбутнє
"У мене троє дітей, троє онуків. Я не використовуватиму свого місця, щоб піаритися. Я працюю, мої справи самі за себе говорять. І якщо сьогодні Харків знають як чисте, затишне, комфортне місто з парками, реконструйованими площами, скверами – це наша спільна заслуга.
Ось ти [журналістка "ГОРДОН"] приїхала до мене з однією думкою. Але ти пройшлася Харковом, зі мною поговорила, із моїми хлопцями, колегами. Зрозуміла, що таке Кернес. Сформуєш певний образ, зробиш для себе якісь висновки.
Наступного разу на запитання "Навіщо їдеш до Кернеса?" відповідай: "У Кернеса цікаво".
