-3 Київ
17 лютого 1943 р., середа
Київ став цілком прифронтовим містом. Вірніше, він дуже нагадує Київ днів відступу наших. Тільки тоді осінь була, а тепер весна, така буйна, поспішає все розпустити, немов боїться, що проженуть, оскільки прийшла завчасно. Небо весняне, світле. У горизонту туманний серпанок, як навесні буває. А пташки співають! І вода така гучна, що всі шуми покриває.
Шумів багато. На тих вулицях, якими ми негативи до бібліотеки носимо — бульвар Шевченка, Хрещатик, Короленка. На всіх площах. Машини і машини. На всі боки йдуть, замурзані й немазані. Іноді більше в бік фронту, іноді звідти. Сьогодні з боку Дарниці везли якісь легкі знаряддя, схожі на зенітки.
Народу на вулицях багато. І всі переважно військові. Німців усіх видів, зброї найбільше. Ще багато італійців. Є мадяри, чехословаки. Німці підтягнуті й заклопотані. А італійці ходять, не поспішаючи, сміються, і чимось невизначеним, можливо безпосередністю, нагадують наших. Шуби на них розкриті, вигляд неохайний, а гвинтівки висять на спині, як щось стороннє й непотрібне. Я вже писала, як вони продають їх на базарах і просто на вулицях по три марки за штуку.
Настрій чудовий. У повітрі висять прийдешні події. Німцям треба віддати належне, паніки не відчувається, хоча кажуть, що вчора вже дійсно наші взяли Харків.
У вчорашньому німецькому зведенні: знищені перші двадцять бронемашин, що прорвалися в околиці міста. А сьогодні сказали: запеклі бої на всіх відстанях від Ростова до Орла, зокрема біля Харкова і в ньому.
Похмуре заціпеніння охопило певну публіку. Хто лякливіший — плаче. Хто підліший — уже починає уголос перебудовуватися. Ті, хто готуються тікати — складають речі. Краще всього на базарах. З ранку сьогодні, хоч і базарний день, не було ні сала, ні солі, ані сірників.
Попередній запис у щоденнику від 15 лютого.
Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.
