Лист із Трьохізбенки, або "Дорогий Святий Миколаю, прошу, щоб перестали стріляти, а ще машинку" 

Улітку 2014 року, коли вимушених переселенців ще називали просто – "біженці", а окуповані території – "Донбасом", журналістка видання "ГОРДОН" шукала відповіді на неоднозначні запитання. Наприклад, як протягнути руку зневіреним родинам, якщо вони не всі патріоти, але у них троє дітей, немає даху над головою, роботи, грошей, сил, надії.

Тоді журналістка знайшла шматочок України в Харкові. "Жидобендерівське лігво" – жартома говорили про нього мешканці. Там харківські волонтери рятували сотні переселенців, до того ж незалежно від їхніх геополітичних настроїв. Годували, одягали, допомагали знайти дім, роботу, сенси. Пояснювали це не те щоб тотальним людинолюбством, радше створювали проект "Збери Україну сам". Сьогодні, через три з половиною роки, журналістка знову побувала в гостях у героїв тієї статті.

Звичайні листи дітлахів. Кострубатий почерк, помилки. Але майже в кожному – заповітне бажання, щоб настав мир

"Олені Святого Миколая" – так тепер називаються волонтери Женя Левінштейн та Інна Ачкасова. Вони так і сидять в офісі з кумедними ріжками на головах. Одночасно відповідають на десятки дзвінків і сотні повідомлень. Складають списки, сканують дитячі листи, розвантажують посилки, підписують, прикрашають, упаковують.

"Шановні Святий Миколаю, подаруй, будь ласка, мир моєму селищу і якщо можна, машинку на радіоуправлінні, а для сестрички – санчата".

1625 дітей. Тисяча шістсот двадцять п'ять. Саме стільки сьогодні у списку "Оленів Святого Миколая". Петропавлівка, Луганське, Ласточкине, Катеринівка, Вільхівка, Щастя, Орлівка, Сонячне... Дівчата зробили неможливе – зібрали малюнки із побажаннями дітей з усіх прифронтових зон у Луганській і Донецькій областях.

Начебто сухий документ "гугль док", а розчулює навіть дорослих сильних чоловіків. Ні, ні, там немає надриву, благання, страждань. Звичайні листи дітлахів. Кострубатий почерк, граматичні помилки. Але майже в кожному – заповітне бажання, щоб настав мир.

А ще була пенсіонерка, яка принесла кілограм цукерок і 120 гривень "на що-небудь ще". Волонтери – їй: мовляв, грошей не треба, у нас багато альбомів, фломастерів, видавництва допомагають, зробимо "вашому хлопчику" гарний подарунок. Ні, гроші категорично відмовилася взяти назад.

Інна запевняє, що бажання допомогти – це не про гаманець. Не про матеріальні можливості. Це про інше. Про емпатію, відповідальність, цінності.

Якщо загуглити Трьохізбенку, пошуковик видасть слова "снаряд", "обстріл", "осколки", "бойовики"

Алгоритм простий.

1. Список "Оленів Святого Миколая" у відкритому доступі. У табличці є прізвище, ім'я, вік, бажання, спеціальні позначки про сім'ю. Кожен може зайти туди і вибрати дитину, для якої готовий стати Святим Миколаєм. Білі графи – це діти, яких поки що ніхто не взяв". На сьогодні їх приблизно 700.

2. Пишете повідомлення на Facebook-сторінку "Олені Святого Миколая". Або особисте повідомлення волонтеру Інні Ачкасовій або Жені Дісс. Дівчата заносять ваше ім'я до таблиці.

3. Привозите подарунок в "АКЦентр" (Харків, пр-т Гагаріна, 1, кімната 225). Або надсилаєте "Новою поштою". Реквізити волонтери повідомлять у особистому повідомленні.

По мірі заповнення списку до сіл будуть надсилати "оленячі упряжки" з подарунками. Волонтери влаштують для дітвори галасливе свято, де кожна дитина отримає свій (саме свій) подарунок.

Перший пункт призначення – селище Трьохізбенка. Із нього починається список, тому він майже весь закритий.

Кумедна назва, викликає посмішку. Але якщо загуглити Трьохізбенку, то практично всі матеріали, які видасть пошукова система, будуть зі словами "снаряд", "обстріл", "осколки", "бойовики". Таких населених пунктів у Луганській і Донецькій області десятки, якщо не сотні. Села крихітні насправді. Непомітні ні в історії, ні в економіці, ні на карті. Але.

– Людям, які там залишилися, дуже потрібен зв'язок з Україною, – пояснюють волонтери. – У них щодня стріляють, у них страшно, вони живуть у нелюдських умовах. І їм дуже важливо знати, що Україна їх не залишила. Що дівчинка Олеся зі Львова чи Катя з Києва передають подарунок хлопчику Саші, який живе у Трьохізбенці.