+5 Київ
Пугачов, якого колись називали "банкіром Путіна", зараз перебуває в розшуку на батьківщині і судиться з Росією в Гаазі через активи вартістю $15 млрд. Під час інтерв'ю мільярдер розповів, чому перший президент Росії Борис Єльцин вирішив піти у відставку і хто запропонував кандидатуру Володимира Путіна на посаду його наступника, чи дійсно Путін хотів емігрувати до Іспанії, чому він посварився з колишнім прем'єром і президентом Дмитром Медведєвим, а також про багатство президента РФ, спілкування із західними політиками, його ставлення до релігії, оточення і сім'ю. "ГОРДОН" підготував добірку найяскравіших цитат з інтерв'ю Пугачова.
Про Бориса Єльцина
Єльцин – дуже сильна людина. Він хотів бачити в оточенні сильних людей. Але треба розмежовувати Єльцина 1991–1996 років і після. [Наприкінці президентства] він перебував у тяжкому стані здоров'я, алкоголізму...
Небагато людей може сказати, що вони випивали з Єльциним. Із тих, кого я добре знаю і пам'ятаю, – це [тодішній перший заступник глави уряду РФ] Олег Сосковець, [тодішній прем'єр-міністр Віктор] Черномирдін, той самий [начальник служби охорони Єльцина Олександр] Коржаков. Звісно, він не пив аби з ким. Зазвичай після якоїсь пиятики Коржаков говорив: "Учора випили шість пляшок коньяку". Удвох-утрьох.
У моїй пам'яті Єльцин залишився людиною, яка дуже хотіла зробити Росію щасливою. Це такий [Олексій] Навальний того часу. Тільки Навальний каже, якою чудовою є Росія майбутнього, а Єльцин говорив, що Росія чудова сьогодні.
Єльцин підписав указ про заборону Комуністичної партії. І він підписав указ про винесення тіла Леніна з мавзолею. [Чому справу не довели до кінця?] Оточення кричало, що зараз комуністи вийдуть і громитимуть усе. На Єльцина чинили сильний тиск.
Після виборів 1996 року [донька Єльцина] Тетяна Дьяченко була в.о. президента Російської Федерації.
Про знайомство і дружбу з Путіним
Із Путіним я познайомився 1991 року. Згодом у нас були дуже близькі стосунки. Із 1996 року ми з ним спілкувалися щодня. Інтенсивність [спілкування] спадала в міру обростання іншими людьми, у міру згасання його інтересу до країни і згасання мого інтересу до нього. Спілкувалися ми до того, як я перестав приїздити в Росію. Це був 2010 рік.
[У Москві] ми жили з Путіним через паркан, разом святкували дні народження. Якось приїхав [співак Олександр] Малінін до нас і сказав: "Співати можу, але на гітарі грати не вмію, давайте просто так поспіваю".
[Як Путін потрапив до Москви із Санкт-Петербурга?] Його забрав [керівник справ президента Єльцина Павло] Бородін. Свого часу чоловік його доньки збив когось на машині в Ленінграді. І Путін вирішив це питання.
Путін жив на дачі [голови НКВС СРСР Лаврентія] Берії. Уже коли був директором ФСБ, він мені сказав: "Чи могли ми коли-небудь подумати, що гратимемо на більярді, на якому грав Берія?"
Путін мені колись казав: "Купи собі землю в Геленджику. Це приголомшливе місце" (на початку 2021 року у РФ опублікували розслідування, що в Геленджику в Путіна є великий палац, його вартість оцінили в понад $1 млрд. – "ГОРДОН").
Я Путіну свого часу дібрав дачу. Привіз його туди, він каже: "Супер, мені подобається, тут басейн 50 метрів". Він досі там живе і в басейні цьому плаває.
Я сказав Путіну: "Обери місце, де тебе поховати". Він відповів: "Я жити тільки зібрався. Навіщо мені це? Відчепися від мене".
Володимир Путін і Сергій Пугачов (у центрі) під час однієї із зустрічей у Санкт-Петербурзі на початку 2000-х. Фото: pugachevsergei.com
Про плани Путіна емігрувати
Я кажу Путіну, він директор ФСБ (цю посаду Путін обіймав у 1998–1999 роках. – "ГОРДОН"), підполковник: "Давай ми тобі дамо генерал-полковника". А він каже: "Боронь боже! Я потім за кордон виїхати не зможу".
Був момент, коли Путін хотів виїхати з Росії в Іспанію.
Про те, як Єльцин передавав владу Путіну
[1999 року] я запропонував Путіну [який тоді був директором ФСБ] очолити уряд. Він каже: "Ні, ні. Закінчуйте". Але в підсумку [після наради з Єльциним] Путін вийшов із кабінету прем'єром.
На тій нараді Борис Миколайович сказав [тодішньому главі уряду РФ Сергієві] Степашину: "Призначаєте Путіна першим заступником, а самі йдіть. Він стає прем'єр-міністром". Степашин відповів: "Ні, Борисе Миколайовичу. Ви що? Ось цей?! Він же нікчема". А Єльцин: "Я рішення ухвалив, розумієш. Пишіть. Чекаю".
[Перед призначенням прем'єром] я привіз Путіна до Дяченка та [керівника адміністрації президента РФ Валентина] Юмашева [на оглядини]. Він зайшов, каблуками клацає. Директор ФСБ! Розуміє, що Таня не просто донька. Тоді Тетяна сказала: "Не подобається мені він. Не подобається, що із КДБ".
Ідея привести Путіна до влади належала мені. Юмашев її реалізував. Тетяна відмовилася.
Рішення, щоб Єльцин сказав: "Я втомився, я йду" – і передав владу Путіну, народилося в мене. Я кажу: "Друзі, шансів обратися за пів року в Путіна нуль. Цього хлопчика просто розірвуть".
Путін не хотів ставати президентом. Про призначення в.о. президента [після добровільної відставки Єльцина у грудні 1999 року] його поставили перед фактом. Він сказав: "Максимум на два роки".
Путін Єльцину і його сім'ї жодних гарантій не давав.
Юмашев і Таня Дяченко сказали Путіну: "Ми не хочемо бути камінням на ваших ногах, поїдемо з Росії. У нас прохання, щоб наших людей – [Сергія] Шойгу, [Михайла] Касьянова, [Михайла] Зурабова – не чіпали". Він відповів: "А що, тепер мені це все самому відбувати? Нумо працювати разом".
Про перші роки президентства Путіна
Якось виїжджаємо із Кремля, Путін уже президент. Він каже: "А можна в [Московський] театр естради заїхати, [його художнього керівника Геннадія] Хазанова привітати? А то я тільки по телевізору його бачив".
Одну з перших прямих ліній Путіна я дивився в нього в кабінеті. Виходячи, він раптом сказав: "І до речі, Борис Абрамович [Березовський], якщо ви мене бачите, запам'ятайте: ви ще почуєте про мене". Заходить до кабінету, запитую: "Це що таке було?"
Володимир Путін обіймається з Борисом Єльциним на своїй інавгурації, 2000 рік. Фото: EPA
Про характер Путіна
Путін не любить нічого робити своїми руками. Із ним домовитися можна про що завгодно, але тільки робити доведеться самому. Хто останній від Путіна вийшов, той і переміг. До нього 10 людей заходить, і кожному він каже: "Так і буде".
У Путіна взагалі немає друзів. Це якийсь черговий міф. Він не довіряє нікому, навіть дружині не довіряв. Він постійно приховує, постійно замовчує щось. Із ним дуже складно розмовляти.
Я пам'ятаю, як [Дмитро] Козак приїхав на Радмін, і Путін його призначає повноважним представником на Кавказі. Хоча обіцяв інше: "Приїжджай – я тебе призначу прем'єр-міністром". Мільйон таких прикладів.
Путін вірить у те, що говорить. Завжди. Абсолютно, на 100%. Неважливо, що він змінює свою точку зору на день 10 разів, – коли він говорить, він у це вірить... Навіть якщо він не робив щеплення [проти коронавірусу], а говорить, що робив, – він цієї миті вірить, що він його робив.
Путін – людина боязка. Він мені каже, припустімо: "Чуєш, скажи генеральному прокурору, хай кримінальну справу порушить проти такого-то". – "Володю, слухавку зніми – і скажи".
Який Путін у компанії? Досить дотепний. Любить пожартувати. Навіть занадто. Ось ми обговорюємо якусь важливу проблему – він 150 разів пожартує і анекдот розповість.
Путін абсолютно спокійна людина. Чи лається він матом? У компанії зі мною – так. Але це не його коник. Намагається триматися в рамках.
У Путіна стіл завжди був порожнім: чистий папір, підстружені олівці – і жодного документа. Він завжди мені казав: "Ну, чого? Кефірчику хочеш?"
Путін слабкий, невпевнений у собі. Від цього всі комплекси. Досить ледачий, любить поспати, комфорт. Але є суперечність: комфорт, який він любить, може, для вас – не комфорт. Просто він усе життя прожив у комунальній квартирі. Путін жив у комунальній квартирі з батьками, коли в нього вже було дві доньки.
Про погляди Путіна
Спочатку Путін на захід прагнув. Дуже. Хотів і в НАТО, і в ЄС. Узагалі по повній програмі. Щиро.
Путін розумів, що Росія любить начальника, царя. Він казав мені: "Яка демократія? Що ти мені розповідаєш? Росіяни хочуть сильної руки".
Путін мені сказав: "Що ти все "народ, свобода, демократія"? Ми в Лаврі були. Там тисяч 50 на площі, як оселедці в бочці. Менти їх кийками луплять, а вони лізуть і руку цілують!" Вони царя хочуть.
У Путіна був такий пунктик: конституцію змінювати не можна.
Про багатство Путіна і підкуп західних політиків та суддів
Путін зараз володіє всім. Йому витрачати ніде. Він витрачає гроші на підкуп закордонних політиків, президентів різних країн.
Російські бізнесмени – кріпосні Путіна. Він дуже швидко зрозумів, що все на території РФ – це його власність, включно з людьми.
Гроші [російського мільярдера Романа] Абрамовича – це гроші Путіна. І Абрамович намагається якомога більше витратити, поки є можливість.
Роман Абрамович і Володимир Путін на одному з форумів у Сочі, 2016 рік. Фото: EPA
Розумієте, у Путіна та путінської Росії є інструмент, проти якого Євросоюз, Америка просто безсилі. Це гроші.
На прикладі [справи російських бізнесменів Бориса] Березовського і [Романа] Абрамовича (справу розглядав суд у Лондоні. Березовський вимагав від Абрамовича $5,6 млрд як відшкодування збитків від продажу своїх часток у "Сибнефти" і "Русале" у 2001–2004 роках, але програв. – "ГОРДОН"). Голова Верховного суду Великобританії бере відпустку захищати Абрамовича. Каже: "Я зараз рядовий адвокат. Але щойно закінчиться і я отримаю свої 150 млн, законний гонорар, – повернуся на роботу".
Про спілкування Путіна із західними політиками
Одного разу Путін із [канцлером Німеччини в 1998–2005 роках Герхардом] Шредером парилися в лазні – вона згоріла від напруги. Вони ледве встигли вискочити звідти.
[43-й президент США Джордж] Буш із Путіним розмовляв наодинці, потім приїхав і надиктував усе, що обговорювали. Путін мені каже: "Уявляєш, який козел!"
Про Путіна і релігію
Путін – людина не православна, не воцерковлена. Коли я йому розповідав про Російську православну церкву, він сказав: "Ніяка "Единая Россия" не потрібна, якщо така партія в нас є".
[Архімандрит] Тихон [Шевкунов] ніякий не духівник Путіна. На різні пиятики-гулянки Путіна він приїздив зі своїм хором зі Стрітенського монастиря. Вони співали радянські пісні про шахтарів.
Якби Путін прикурив від свічки у храмі архімандрита Тихона, той би сказав: "Чудово. Так і треба робити. Тому що ви президент". Путіну це шалено подобається.
Про Людмилу Путіну
Людмила Путіна мені якось сказала: "Я працювала прядильницею на якомусь лівому заводі, де всі бухали з ранку до ночі".
Коли були президентські вибори, Людмила Путіна нас практично шантажувала: "Яка перша леді? Завтра подаю на розлучення! У нас жодного кохання. До побачення".
Дружина Путіна впливала на ухвалення рішень. Ми сидимо, Люда на стіл накриє і каже: "Мені не подобається він давно". Путін її слухав.
Про доньок Путіна
Доньки Путіна своєрідні. Дуже прогресивні. Навчалися в німецькій посольській школі. Пірсинг одна дівчинка любила. Уся була обвішана у віці 10–12 років.
Сини Сергія Пугачова Олександр (ліворуч) і Віктор (праворуч) із доньками Володимира Путіна Катериною і Марією (у центрі), початок 2000-х. Фото: pugachevsergei.com
Про Путіна і німецьку мову
Путін німецькою не дуже добре розмовляє. Його дружина Людмила була викладачкою німецької мови і сказала мені: "Та він морозиво може замовити, пиво – і більше нічого".
Про останню зустріч із Путіним
Ми зустрічалися з Путіним в Амстердамі після того, як я виїхав із Росії і був у розшуку там. Він просто заревів, сказав: "Ходімо сьогодні ввечері в ресторан. Я згадую, як було чудово... Як ти тут живеш, на цьому клятому?.."
Востаннє, коли ми зустрічалися, Путін сказав: "Приїзди на дачу по старій пам'яті. Я всіх викличу. Усе вирішимо, справи закриємо. Винуватих покараємо. Усе повернемо". Я відповів: "Володю, ти мариш. Мене просто заарештують в аеропорту".
Чи шкодую я, що зробив Путіна президентом? Ні. У нього був карт-бланш. Ніхто його не нацьковував. Я мріяв, що в НАТО вступимо і в Євросоюз.
Про Анатолія Собчака
[Мер Санкт-Петербурга в 1991–1996 роках] Собчак – дуже гарна людина. Не без гріха, але гарна, щира. І, звісно, він мріяв бути президентом.
Я кажу Собчаку: "Ви ким хотіли б бути, якщо Путін буде президентом? Як ви дивитеся на Конституційний суд?" Він відповів: "Та Володя не може бути ніяким президентом. Це що, марення? Ви з глузду, чи що, з'їхали?"
Про Дмитра Медведєва
Коли Медведєва Путін збирався призначити в "Газпром", він відмовлявся. Казав: "Та пішов він, цей президент". Він заявив Путіну: "Володю, я тобі сказав: я не хочу ніякого "Газпрому". У мене дружина хворіє!" Виявилося, на грип.
Медведєв [2012 року] не хотів віддавати крісло президента. Він зібрав своїх прибічників і сказав, що йде на вибори. Мовляв, "на другому строці у мене жодних зобов'язань перед Путіним немає".
Про Михайла Ходорковського
[Російський бізнесмен, колишній очільник нафтової компанії ЮКОС] Ходорковський сказав Путіну: "Ми не проти грошей дати, але не обов'язково нас шарпати і прокуратуру надсилати. Ось [тодішній керівник адміністрації президента РФ Олександр] Волошин для цього і є". Волошин почервонів.
Путін Ходорковському сказав: "Ми ще з вами розберемося! Ви яку фірму представляєте?" Я рідко бачив Путіна на такому нерв'яку. Ми зайшли в кабінет, він запитав: "Я не зрозумів: це що за клоун?"
Я сказав Ходорковському перед приземленням: "Міша, треба просто валити звідси. Із грошима бажано". Він відповів: "Волосина не впаде з моєї голови – я з Бушем зустрічався". [Російський опозиціонер Олексій] Навальний наступив на граблі Ходорковського.
Я в деталях знаю, як проводили суд у справі ЮКОСа. Путін замовив, скільки потрібно дати, який строк (Ходорковський відсидів у в'язниці 10 років, його помилували 2013 року. – "ГОРДОН").
Після виходу із в'язниці Ходорковський зустрічався з [головою "Роснефти" Ігорем] Сєчиним у Лондоні, вони підписали угоду про припинення взаємних претензій. У сухому залишку Ходорковському впало $600 млн.
Володимир Путін і Михайло Ходорковський під час зустрічі в Москві, 2001 рік. Фото: EPA
Про Бориса Березовського
Березовський не спілкувався з Путіним. У них була конфліктна історія, ще коли Путін був директором ФСБ. Звісно, він нікуди [у владу] привести Путіна не міг, тому що він сам туди зайти не міг. Ця історія цілком креативна, заслуговує на повагу. Для Лондона. На кшталт "я його зробив президентом, а він мене не любить, мстить мені".
Коли ухвалювали рішення, що Путін має стати президентом, Березовський приїхав до мене і сказав: "Сергію, він же кадебешник. Повір мені, нічого доброго не вийде".
Березовський мені казав: "Я, звісно, співпрацював із КДБ".
Про оточення Путіна
Найближче оточення називало Путіна "наш хлопчик".
Є міф, що Путін шалено любив [першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія] Кирієнка. Він терпіти його не міг.
Треба розуміти структуру путінського правління: [міністр оборони Сергій] Шойгу – це прессекретар у справах оборони, [глава МЗС Сергій] Лавров – прессекретар закордонних справ.
Я кажу Путіну: "Усе оточення вважає, що Сєчин – твій найближчий олов'яний солдатик. І раптом за те, що він узяв $100 тис. – із 10 людей по десяточці – і посадив до тебе в літак, ти викинув його на вулицю".
[Секретар Ради безпеки РФ Микола] Патрушев – найсерйозніша людина в оточенні Путіна. Він старий, пропалений чекіст і авантюрист. Готовий розпочати війну не тільки з Україною, але й із Білоруссю, Казахстаном, Туркменістаном і США.
Про Україну і українських президентів
Путін завжди ставився до України як до Тамбовської області. Українські президенти – це як губернатори для нього.
Путін витратив величезні гроші на передвиборчу кампанію [президента-утікача України Віктора] Януковича. Їх, звісно, роздерибанили.
Якби Путіну запропонували: можемо [нинішнього президента України Володимира] Зеленського завтра корумпувати, але потрібно $10 млрд готівкою, – самоскид завтра привезли б.
Про корупцію в Росії
За мого перебування в Росії призначення до Ради Федерації РФ коштувало $3 млн.
Про своє багатство, втрату бізнесу і суд проти Росії в Гаазі
Мої активи максимально становили $20 млрд.
Путін особисто попросив мене продати йому свій бізнес. Я хотів $10 млрд, а він запропонував $5 млрд. У підсумку дали нуль.
За експропріацію моїх активів я хочу отримати від Росії $15 млрд.
Контракт на придбання вертольотоносців "Містраль" для Росії лобіював я. Але, на щастя, їх не побудували. Тому що якби ми їх побудували, то Україна давно б увійшла до складу Росії (договір на постачання двох вертольотоносців, укладений Францією і Росією 2011 року, розірвали 2015 року у зв'язку з російською агресією проти України. – "ГОРДОН").
Дмитро Гордон і Сергій Пугачов під час запису інтерв'ю у Франції. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Про замахи на себе
Замахів на мене було досить багато. Але зовсім реальних, можливо, п'ять.
Мою неброньовану машину розстріляли з автоматів Калашникова. Продірявили наскрізь. У мене не влучила жодна куля. Хоча в машину влучило приблизно 36 куль.
2015 року поліція Великобританії під усіма автомобілями моєї сім'ї, включно з мікроавтобусом, яким діти їздили у школу, знайшла вибухові пристрої. За місяць справу почали заминати, сказали, що в них немає бюджету на розслідування справ проти іноземців.
Про свою сім'ю
Дід був командиром 22-ї ударної бригади. Він жив у Києві у квартирі із 17 кімнат. Зараз там артилерійське училище.
1933-го мого діда, заступника начальника військово-морської академії, засудили до розстрілу, але приїхав [радянський нарком оборони Климент] Ворошилов у в'язницю: "Мені потрібен ось цей. Я його забираю".
Про своїх дітей (їх шестеро)
Я колись своїм старшим дітям дав по $10 млн. Вони розтратили. А потім, залишившись без копійки, прийшли: "Тату, 10 мало, дай нам, будь ласка, по 20". Я сказав: "По 20 копійок?"
Своїх маленьких дітей, на жаль, я не бачив протягом шести років. Тому що їхню матір корумпували.
Мати моїх дітей сказала: "Благаю, відмовся від позову проти Росії – усе буде супер, нікого не вбиватимуть!"
