-2 Київ
Цей матеріал уперше було опубліковано у вересні 2019 року, незабаром після ухвалення законопроєкту про імпічмент, внесеного в Раду президентом Володимиром Зеленським. Ми оновили статтю 4 лютого 2021 року.
Що відбувається?
2 лютого Володимир Зеленський підписав указ, яким ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій до народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Тараса Козака (одним із лідерів цієї політсили є проросійський політик Віктор Медведчук). Як наслідок, під обмежувальні заходи на п'ять років потрапили і три українські телеканали, які належать Козаку: "112 Україна", NewsOne і ZIK.
Нардеп від ОПЗЖ Вадим Рабінович, виступаючи в парламенті наступного дня, звинуватив Зеленського у фашизмі і заявив, що партія буде ініціювати імпічмент глави держави. "Фашизм не пройде, і ви всі загинете, бо ви – диявол, фашистський диявол", – сказав Рабінович, завершивши свій виступ піснею "Вставай, страна огромная".
На день пізніше, 4 лютого, відбувся анонсований Рабіновичем екстрений з'їзд ОПЗЖ, на якому ухвалили "резолюцію про початок процедури імпічменту Зеленського".
Що таке імпічмент
Імпічмент – спеціальна процедура усунення президента з посади в разі вчинення державної зради або іншого злочину. Можливість усунення глави держави в порядку імпічменту та її загальну процедуру описано у ст.111 Конституції України.
Президент України може бути усунений із поста Верховною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Питання про усунення президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради [щонайменше 226 голосів].
Для проведення розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради.
За наявності підстав Верховна Рада не менш як двома третинами від її конституційного складу [300 голосів] приймає рішення про звинувачення президента України.
Рішення про усунення президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою не менш як трьома четвертими її конституційного складу [338 голосів] після перевірки справи Конституційним Судом України та отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, у яких звинувачується президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Водночас окремого закону, який би докладно регламентував процедуру усунення президента, не було до вересня 2019 року, хоча обговорювали його неодноразово. Зокрема, деякі нардепи пропонували ухвалити закон і оголосити імпічмент експрезиденту Вікторові Януковичу після його втечі з країни в лютому 2014 року. Зрештою Рада визнала, що Янукович самоусунувся від влади – передусім тому, що оголошення імпічменту – це тривалий процес, а рішення про призначення в.о. глави держави потрібно було ухвалити якнайшвидше.
Як працює закон про імпічмент
Закон, ухвалений 10 вересня 2019 року, докладно описує основні принципи процедури імпічменту, порядок ініціювання питання про усунення глави держави, порядок створення спеціальної тимчасової слідчої комісії та її повноваження, процедуру розгляду справи про імпічмент тощо. Тобто закон деталізує ст. 111 Конституції. Наприклад, у законі йдеться, що Верховна Рада в разі, якщо з якихось причин імпічмент оголосити не вдалося, обов'язково має попросити вибачення в президента в письмовому вигляді.
Закон передбачає таку процедуру імпічменту:
- щонайменше 226 депутатів вносять на розгляд парламенту письмове подання про початок процедури імпічменту, у якому має бути вказано підстави для створення спеціальної тимчасової слідчої комісії (СТСК);
- Рада має затвердити це рішення простою більшістю і негайно повідомити про початок процедури імпічменту президента і Конституційний Суд;
- Рада формує СТСК із депутатів, одного спецпрокурора і кількох спеціальних слідчих (точної кількості депутатів і спецслідчих у законі не вказано);
- СТСК не пізніше як за пів року подає звіт про результати розслідування голові Верховної Ради, потім президенту і народним депутатам, після цього звіт виносять на розгляд парламенту;
- Рада ухвалює рішення щодо звіту СТСК таємним голосуванняя. Парламент може вирішити додатково заслухати експертів і свідків, доручити провести додаткове розслідування або перейти до процедури обвинувачення президента;
- проєкт постанови про обвинувачення президента або припинення процедури імпічменту розглядають на закритому засіданні парламенту. Для ухвалення рішення потрібно не менше ніж 300 голосів. Якщо проєкт не набирає потрібної кількості, процедуру імпічменту припиняють;
- у разі ухвалення постанови про обвинувачення президента Рада передає звернення до Конституційного і Верховного Судів. КС має перевірити, чи було дотримано конституційної процедури, ВС – надати висновок, чи є в діях президента ознаки державної зради або іншого злочину;
- якщо Верховний Суд вирішить, що в діях президента немає ознак злочину, процедуру імпічменту припиняють; порушення, виявлені Конституційним Судом, Верховна Рада має усунути;
- у разі, якщо і КС, і ВС не виявили порушень, Рада готує проєкт постанови про усунення президента в порядку імпічменту; його надають депутатам і президенту й починають розглядати не пізніше, ніж за два дні після оголошення висновків Конституційного і Верховного Судів;
- для ухвалення постанови потрібно 338 голосів народних депутатів (голосування проводять таємно);
- у разі ухвалення постанови про відставку президента повідомляють главі держави, прем'єр-міністру, головам КС і ВС та негайно оголошують у засобах масової інформації;
- якщо Раді забракло голосів для ухвалення постанови, спікер письмово має попросити вибачення у президента;
- якщо на будь-якій стадії імпічменту президент вирішить піти у відставку добровільно, процедуру припиняють, а зібрані матеріали передають до органів досудового слідства.
Що не так із законом про імпічмент і чому в ОПЗЖ навряд чи вийде його ініціювати
Головне науково-експертне управління Верховної Ради у висновку вказувало (.doc), що ухвалений парламентом закон здебільшого копіює положення чинного регламенту Верховної Ради. Експерти управління вважають дублювання норм невиправданим, тому що регламент ВР теж має силу закону.
"Окрім того, у проєкті пропонується перенесення значної частини чинних норм регламенту в окремий законодавчий акт без істотного змістовного доопрацювання, і, відповідно зберігаються недоліки чинного механізму розгляду питань імпічменту президента", – ідеться у висновку.
Також управління вказує, що закон не конкретизує, скільки депутатів і спеціальних слідчих має входити до складу спецкомісії; чітко не визначено повноважень і законодавчої бази для діяльності спецпрокурора і спецслідчих, а також прав захисників президента.
Невдале формулювання ст. 4 закону, ідеться у висновку, за певних умов унеможливить створення спецкомісії. У документі йдеться, що спецкомісію формують за пропорційним принципом із представників фракцій Ради; голова, його заступник і секретар комісії не можуть представляти одну партію. У разі, якщо в парламенті буде лише дві фракції, виконати цю норму буде неможливо.
Управління звертає увагу й на інші невдалі формулювання. У п. 1 ч. 3 ст. 5 проєкту йдеться, що комісія має право заслуховувати президента України або захисника його прав. "Тобто, перевіряючи факти та обставини, що підтверджують або спростовують наявність у діяннях президента України ознак державної зради або іншого злочину, комісія може навіть не заслухати його. Існує обґрунтований сумнів у логічності такого підходу", – підкреслюють у висновку Головного науково-експертного управління.
Претензії до ухваленого закону – як до процедури ухвалення, так і до суті законодавчого акта – є й у народних депутатів. Нардеп від "Голосу" Роман Лозинський назвав документ "фасадною реформою".
"Це про суть обіцянок виборцям і реальне їх втілення новою владою. Обіцяли прийняти процедуру імпічменту? Тримайте, готово, ще й як фантастично швидко! І красномовні заголовки вже штампуються. Чергова перемога монобільшості? А що, як зануритися глибше? Побачимо, що "за" проголосувала лише монобільшість. Чому? Тому що ця фасадна реформа не змінює абсолютно нічого. Цим алгоритмом ніколи не вийде скористатися", – написав він у Facebook.
На необхідності зміни Конституції наполягає й ексвіцеспікерка Ради Оксана Сироїд. "Потрібна нова редакція ст. 111, де імпічмент буде прописано як політичну, а не кримінальну відповідальність. Тому поки що цей законопроєкт позначиться на відповідальності президента приблизно як перехід на нову косметику. Тобто до самої проблеми ніхто не дістається. Процедура, прописана в Конституції, за фактом імпічментом не є. Хоча має саме таку назву", – заявляла вона в коментарі виданню "ГОРДОН".
Один з авторів першої Конституції України, суддя Конституційного Суду Сергій Головатий в інтерв'ю "BBC News Україна" говорив, що конституційну норму про імпічмент прописано так, щоб її не можна було реалізувати: це, за його словами, було компромісом між парламентом і другим президентом Леонідом Кучмою 1996 року. "Питання тоді стояло просто – імпічмент має бути прописаний у Конституції так, щоб реально його ніколи не можна було здійснити", – зазначав він.
Головатий підкреслював: щоб імпічмент став реальним, потрібно знизити поріг результативного голосування.
Загалом, поріг голосування є головною перешкодою для ОПЗЖ. У фракції всього 44 нардепи, тоді як лише для першого кроку – внесення подання про початок процедури імпічменту – потрібно в п'ять разів більше, не менше ніж 226 голосів (ухвалена з'їздом ОПЗЖ "резолюція про початок імпічменту" не має жодної юридичної сили). Навіть якщо подання підтримають усі фракції, окрім "Слуги народу", і позафракційні депутати, – це лише 177 голосів. Тобто потрібно, щоб за початок процедури проголосувало не менше ніж 49 представників пропрезидентської політичної сили.
Для того, щоб не просто почати, а усунути президента в порядку імпічменту, потрібно три чверті голосів від конституційного складу Ради – це 338 голосів. Така одностайність – велика рідкість в українському парламенті, навіть для "популярних" рішень. Наприклад, за підвищення мінімальної зарплати в серпні 2020 року проголосувало лише 295 нардепів.
