-3 Київ
Дитинство в Україні
Альона Савченко народилася в Обухові (Київська область) 19 січня 1984 року в сім’ї вчителів. Із п'яти років займалася в секції фігурного катання на київській ковзанці "Крижинка". Майже дев'ять років їй доводилося добиратися до Києва автобусом – від Обухова до столиці 45 км. Пізніше вона казала, що це стало однією з причин переїзду до Німеччини.
"Іноді тренування на льоду починалися о сьомій ранку. Тому, щоби доїхати до Києва і встигнути розім'ятися в залі, доводилося вставати о четвертій ранку. О пів на п'яту з Обухова їхав перший автобус. Із часом, коли з'явилися дворазові тренування, доїжджати доводилося двічі на день. Навіть коли я стала чемпіонкою серед юніорів, федерація не допомагала мені знімати квартиру в Києві, а батьки не могли собі такого дозволити: вони вчителі, зарплата була мізерною. Саме проблеми з житлом, а також розуміння, що, виступаючи за Україну, мені навряд чи вдасться стати чемпіонкою – нас зі Стасом судді "відсували" на десяті місця – і стали причиною того, що я поїхала до Німеччини", – розповідала Альона 2009 року в інтерв'ю "Високому замку".
Переїзд до Німеччини
Переїхати до Німеччини Савченко вирішила 2002 року, після того, як на Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті вони зі Станіславом Морозовим посіли лише 15-те місце. Тоді фігуристка вирішила шукати собі нового партнера – ним став німець Робін Шолкови.
"Після Олімпіади 2002, стало остаточно зрозуміло, що я більше не буду кататися зі своїм тодішнім партнером Станіславом Морозовим, – на момент завершення нашої спільної роботи ми досягли максисуму і далі вже не йшли. Тоді я це дуже гостро відчувала і звернулася до експерта з фігурного катання Артура Вернера, який живе в Німеччині, із проханням про допомогу. Якби не він, то я, можливо, сюди і не приїхала б. Пан Вернер порекомендували мене тренеру Інго Штоєру зі східнонімецького міста Кемніц, у якого був вільний партнер Робін Шолкови", – зазначала Савченко 2008 року.
Інго Штоєр. Фото: EPA
В Україні спортсменку від переїзду не відмовляли: "Усі – тренер, партнер, представники Федерації фігурного катання – розуміли, що рішення ухвалено". Артур Вернер, до якого Савченко зверталася по рекомендацію, писав, що причиною міг стати "нелегкий характер" фігуристки.
Напередодні від'їзду до Німеччини Альону Савченко викликали в український спорткомітет "і наказали повернути все, що отримала від держави". "Але чиновники були дуже здивовані, дізнавшись, що за весь час держава пошила мені одну сукню і купила пару ковзанів. Інші костюми я шила за гроші батьків", – говорила вона.
Скандал із тренером
У першому ж сезоні після переїзду – у 2004-му – Савченко і Шолкови виграли чемпіонат Німеччини, захистивши титул у 2005-му і 2006 роках. У сезоні 2005–2006 пара завоювала срібло чемпіонату Європи і посіла шосте місце на чемпіонаті світу. У 2005-му уряд Німеччини вирішив надати українці німецьке громадянство, щоб вона могла виступати на Олімпійських іграх у Турині (2006) уже під прапором Німеччини.
Савченко і Шолкови на Олімпіаді в Турині, 2006 рік. Фото: EPA
Однак її поїздка на першу Олімпіаду, де екс-українка посіла шосте місце, ледь не зірвалася: влада Німеччини викрила Інго Штоєра, тренера Савченко і Шолкови, у роботі на східнонімецьке міністерство держбезпеки – "Штазі". Із 1985-го і до падіння Берлінської стіни Штоєр, який дістав позивний Торстен, написав 23 донесення про настрої серед спортсменів. Національний олімпійський комітет Німеччини домагався усунення Штоєра від участі в Олімпіаді 2006, але зазнав невдачі.
Тим не менше, скандал зі Штоєром позначився і на спортсменах: у Німеччині представників індивідуальних видів спорту, як правило, фінансує армія; Бундесвер виплачує спортсменам армійську зарплату і бере на себе деякі накладні витрати. Через обвинувачення на адресу Штоєра Бундесвер відмовився фінансувати пару Савченко–Шолкови.
"Ситуація дуже складна і досить образлива. Ми єдині, хто у фігурному катанні гідно представляє Німеччину і бореться за медалі. Дуже прикро, що багато інших, перебуваючи в Бундесвері, не беруть участі у змаганнях і отримують гроші ні за що. Ми живемо на кошти невеликих чемпіонських премій, а також збираємо гроші через інтернет", – зазначала фігуристка.
Перше золото Олімпіади
У парі з Шолкови Савченко виступала до 2014 року – після Сочі Робін оголосив про завершення кар'єри. За 10 років спільних виступів Альона і Робін виграли п'ять чемпіонатів світу, чотири чемпіонату Європи, двічі – у 2010 році у Ванкувері й у 2014 році в Сочі – ставали бронзовими призерами Олімпійських ігор.
Перші олімпійські нагороди Савченко і Шолкови здобули на Олімпіаді 2010. Ванкувер, 2010 рік. Фото: EPA
У 2015-му новим партнером Савченко став француз, який набув німецького громадянства, Бруно Массо. Приблизно тоді ж фігуристка змінила тренера.
"Вона сказала, що більше не вірить у мене. Так прямим текстом і повідомила: "Ви більше не мій тренер". Савченко каже, що я занадто дорогий для Союзу фігурного катання Німеччини, і що вони не будуть мені платити. Мене просто поставили перед фактом. Усе зробили за моєю спиною", – скаржився Штоєр. За іншою версією, тренер попросив занадто високий гонорар, і Массо порадив партнерці знайти нового тренера.
До Олімпіади в Південній Кореї Савченко і Массо готував колишній німецький фігурист Александр Кеніг.
У Пхьончхані, на п'ятій для екс-українки Олімпіаді, їй вдалося завоювати золото, навіть незважаючи на помилку Массо у короткій програмі 14 лютого, яка відкинула німецьких фігуристів на четверте місце. Німецький коментатор пожартував, що якби Альона розсікла партнерові голову ковзанами через цю помилку, то суд її би виправдав.
Однак у довільній програмі пара була бездоганною – Савченко і Массо заробили 159,31 бала (це світовий рекорд). Для Німеччини це золото стало першим у парному фігурному катанні за 66 років: востаннє німецькі фігуристи Ріа і Пауль Фальк брали золото на Олімпіаді в Осло 1952 року.
"У цій медалі і Україна, і Німеччина, і Франція, і Англія. Англія – це підтримка мого чоловіка ( 2016 року фігуристка вийшла заміж за британського художника Ліама Кросу. – "ГОРДОН"). Він тут зі мною. Саме його присутність найбільше давала мені сил. Я хочу сказати всім, що потрібно боротися до кінця і вірити в те, що ти робиш. Так, як мої батьки вірили в мене. Я дуже їм вдячна", – сказала Савченко газеті "Сегодня" після перемоги і розплакалася.
Савченко бере участь у п'ятих Олімпійських іграх у кар'єрі, на чотирьох із них вона представляла Німеччину. Пхьончхан, 15 лютого 2018 року. Фото: EPA
