Воєнний експерт Рустамзаде: Китаю не потрібна сильна Росія. Він сидить і чекає, коли США скажуть: "Добре, забирай Далекий Схід, ми не втручаємося" G

Ви можете зараз наступати, але зараз ваш ворог сильніший, можете у серпні – тоді ворог буде слабшим. Цей проміжок два-три місяці врятує багато життів

– Добрий вечір, дорогі друзі. У нас у гостях Агіль Рустамзаде. Агілю, здрастуйте. Рада вас бачити.

– Здрастуйте, Олесю. Навзаєм. Вітаю вас і ваших глядачів.

– Агілю, ну що? Я хочу почати із запитання про те, що зараз відбувається на фронті. Із тієї аналітики, яку ви завжди так точно й неупереджено даєте. Це завжди цікаво й дуже інформативно.

– Я відповім у ширшому розумінні. Тому що я бачу, що та емоційна нестабільність, яку розгойдували наступом [привели до того, що] в українців... носи висять, що й було передбачуваним. Я спершу окреслю це, а потім перейду до фронту.

Шановні українці, те, що ваша армія зараз не наступає, – це абсолютно нічого не означає. Чому? Дрони-камікадзе, роль яких я окреслював від першого дня війни, починають відігравати свою роль. Також із першого дня війни я окреслював, що українським силам оборони треба переходити до асиметричної боротьби. І я дуже радий, що в Україні відклали наступ. Чому? Ви можете наступати зараз. Але ваш ворог буде сильнішим на цей момент. Ви можете наступати в серпні. Тоді ваш ворог буде слабшим. І я думаю, проміжок два-три місяці, який для вас нічого не означає, урятує дуже багато життів вашим солдатам і вашим офіцерам.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

Це не означає, що українська армія завтра не перейде в наступ. Я кажу про ту ситуацію, яку я бачу, і що в цьому випадку на місці вашого військово-політичного керівництва зробив би я на підставі тієї інформації, яка в мене є.

Щодо фронту – обидві сторони готуються. Російська армія готується до оборонно-наступальної операції. Під Бахмутом загрузла, в Авдіївці загрузла, у Мар'їнці загрузла. А на інших частинах фронту особливо великих зіткнень не було, великої активності не було.

Те саме можна сказати і про Україну: Україна теж накопичує ресурс. Можемо сказати, що обидві сторони взяли оперативну паузу. Але Бахмут, Авдіївка, Мар'їнка – це політичні процеси, на які військовим доводиться йти всупереч їхньому бажанню. От якось так, ситуацію я бачу такою.

"Вагнер" з інших ділянок фронту збирається під Бахмутом. У заявах Пригожина, найімовірніше, ми бачили інформаційний супровід бойових дій

– Агілю, ну от з огляду на останні, свіжі заяви очільника терористичної організації "Вагнер" Пригожина. Коли він записав одне відео, де на тлі трупів вагнерівців він із матами звертається до міністра оборони РФ Сергія Шойгу, начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова і кричить про те, що немає достатньої кількості боєприпасів, потім він випускає наступне відео, де вже, по суті, звертається до президента РФ Володимира Путіна і говорить про те, що якщо боєприпасів і всього іншого їм не підвезуть, то, мовляв, із 10 травня "Вагнер" покидає позиції в Бахмуті... Уже багато хто коментує це так, що, по суті, Пригожин шукає просто зручний спосіб, як обставити свою поразку й неспроможність. Ось що це означає?

– Ось що бачу я? Я бачу те, що з інших частин і ділянок фронту "Вагнер" збирається під Бахмутом. Найімовірніше, ми бачили інформаційний супровід бойових дій. Вони спробують до 9 травня дотиснути. Зможуть дотиснути – скажуть, що от виступили – проблеми вирішили – Бахмут узяли. Не зможуть – то вони вже сказали, що не зможуть узяти. Тобто нібито цілеспрямоване висвітлення бойових дій. Це так і має бути.

Пригожин у Бахмуті. Скріншот: Пресс-служба Пригожина / Telegram

– Добре. Що зараз відбувається між російськими військовими? З одного боку – генералами, з іншого боку – ПВК, котрих... Це ж не лише у Пригожина. Там реально в кожного губернатора практично, який себе поважає, у Росії створюють власну ПВК. У "Газпрому" ПВК, там, у Кадирова ПВК... Навіть у Шойгу. Що це означає і для чого це?

– Знаєте, радянська влада, а згодом і російська влада дуже добре зрозуміла, що не можна концентрувати владу в руках військових. Згадаймо, що [радянський воєначальник Георгій] Жуков коїв із політичною елітою після Другої світової війни.

– Звісно.

– Ми знаємо, що на початку війни Кремль свою зовнішню політику здійснював за допомогою веж. Це різні постаті, різні інстанції. І ось ми бачимо те саме: він воює, щоб, скажімо так, не звеличувати російської армії. Грає різними інструментами, різними силами, щоб не дати змоги піднятися будь-якій силі.

І, залежно від ситуації, він когось піднімає, когось опускає. Ось так. Іншої мети немає. Що вони зроблять? Якщо тут армія буксує, то якась приватна військова компанія без важкого озброєння... Ну, у ПВК "Вагнер" є важке озброєння, але це теж не... Навіть армія не допомагає з її системами ППО, з її системами радіоелектронної боротьби, з фотографіями із супутника...

Жоден сценарій щодо Росії не можна вважати фантастичним. В її історії було, що армія розвертала зброю в бік уряду

– Щодо ППО ми зараз окремо поговоримо докладніше. А я хочу ще стосовно ПВК запитати. Якщо забігати трохи наперед і розвивати думку тих аналітиків, зокрема військових, які кажуть, що коли Україна переможе – ну, вийде на свої кордони законні тощо, – у Росії дуже велика ймовірність того, що розпочнуться процеси, які, по суті, можна назвати громадянською війною.

Тому що ми розуміємо, що є щонайменше низка частин Росії, які можуть порушити якісь питання своєї історичної належності не до Росії, які сьогодні почуваються обділеними Москвою і раз у раз про це теж говорять. То от ПВК ось у цій ситуації, коли губернатори цих областей під виглядом, як вони сьогодні кажуть, захисту національних інтересів Росії, ось, там, заводять собі ПВК, – на майбутнє можуть вони це використати в імовірній громадянській війні в Росії? І наскільки взагалі такий сценарій можливий?

– Ви знаєте, жоден сценарій щодо Росії не можна вважати фантастичним. Таке було в історії Росії. І був той період після Першої світової війни: скажімо, революції, різні ситуації, – коли армія розвернула зброю в бік свого уряду. І те саме після 1919 року: фактично ж була громадянська війна на території тодішнього Радянського Союзу. На території сучасного Радянського Союзу була громадянська війна, червоні воювали з білими, білі воювали з чимось...

Є всі сценарії, є багато сценаріїв, але річ у тім, що ви завжди не враховуєте іншого інструменту, який теж вплине на Російську Федерацію: ви недооцінюєте економічного інструменту.

Останнім часом я заявляю, що ваші санкції проти російського оборонпрому не працюють. Ці санкції потягом 10 років не послабили Ірану. Він як виробляв зброю, так і виробляє. І плюс ще експортувати почав. Ну невже так складно припинити на певний час випуск високотехнологічних чипів на пострадянський простір? Так складно зрозуміти, що Вірменії високотехнологічні чипи не потрібні? Так складно зрозуміти, що через Білорусь вони туди підуть? Я просто не розумію. Вибачте, я емоційно говорю про це, але таке саме протягом 26 років стосовно нас було.

– Те, що санкції потрібно запускати не лише первинні, а й вторинні щодо країн третіх, які допомагають їх обходити, – 100%. Ми про це теж говоримо давно.

– Ну, я ж не пропоную припинити доступ якоїсь країни до чогось. Але ж є військові технології. Можна ж на певний час обмежити, скажімо, постачання у країни, через які – чітко видно, що вони йдуть у Росію. Чітко видно. Або обмежити цю схему з перевіркою кінцевого користувача: що ось я чип купив – і я встановив на цю систему. А от ніби виходить така, незрозуміла історія. Не називатиму країни. За рік зовнішній торговельний обіг зріс утричі. Економіка – це не казино. В економіці так не буває, щоб протягом року утричі товарообіг зріс. Дві пострадянські країни збільшили зовнішній обіг.

Я чому порушив цю тему? Ось що більше економічні санкції розтягуються, що менше економічного впливу на оборонку, щоб оборонка не могла виробляти зброю, то довше доводиться вам вкладати у військове протистояння.

І ось тут є різні сценарії. Скажімо, ось такий сценарій: що ви частину своєї території звільнили, але економічні санкції призвели до того, що країна почала дестабілізуватися зсередини. Ось це інший сценарій. Тоді там може бути громадянська війна чи щось інше. Скажімо, ваша війна на виснаження, ваші удари у глибину противника досягли такої мети, що вони не мають пального, щоб заправляти танки, немає боєприпасів, і ви їх інтенсивно витискаєте зі своєї території. Я думаю, що, найімовірніше, навряд чи російське суспільство... Воно є пасивним. Найімовірніше, ми матимемо війну еліт. Там є різні сценарії. Теж сценарій громадянської війни не можна відкидати.

Скріншот: Caliber Az / YouTube

– Ви маєте на увазі транзит влади. Тобто хто саме і як зміщуватиме Путіна. Правильно?

– Так, звісно. І ось я хочу сказати, що тут треба розуміти роль Сполучених Штатів Америки. Вони дозують свою гру, свою могутність, свій вплив, сподіваючись упіймати момент, щоб знайти адекватних людей, які будуть тримати під своїм контролем ядерний потенціал. Я думаю, що це буде не найкраща ситуація, коли замість Путіна прийде якийсь навіжений нацист із ядерним потенціалом. Тоді вже Путін не буде найбільшим злом для України. Тут дуже багато нюансів. Ситуація в динаміці. І ми не бачимо цілісного підходу Заходу до цієї проблеми, але стара Європа – вона хоче зупинити війну попри все. Тож...

Наступати треба розумно. Що поганого, якщо під час наступу української армії на запорізькому напрямку, скажімо, у російської армії буде не 100 тис. снарядів, а 10 тис. снарядів?

– Тож українська армія має йти вперед, що вона успішно й робить.

– Розумно.

– Розумно. Тому що українські воєначальники бережуть життя українських військових. Це важливо.

– Ось дивіться, послухайте: людина два метри зростом і людина 1,5 метра воюють одна з одною. Людина 1,5 метра намагається відкусити палець людині, яка два метри, і втрачає ногу. Наступати треба розумно: своєчасно, створивши певні умови. Ну, от що тут поганого, якщо, скажімо, у наступі української армії на запорізькому напрямку, скажімо, у російської армії буде не 100 тис. снарядів, а 10 тис. снарядів? Просто подумайте, скільки життів ви збережете.

– Агілю, те, що я казала: я хочу запитати у вас стосовно російської системи ППО.

– Так.

– Як ви вважаєте, яка вона? Наскільки вона є ефективною? І, звісно, на прикладі свіжих подій, коли безпілотник влучив в одну з веж Кремля.

– Ви знаєте, я був на конференції, я взагалі випав з інформаційного простору. Щодо того, чиєї країни безпілотник був над Кремлем, у мене 100-відсоткової думки немає. Але те, що проти дронів-камікадзе не ефективна жодна ППО у світі, як проти крилатих ракет, як проти, скажімо, аеродинамічних цілей: літаків, гелікоптерів... Дрони-камікадзе – це нова загроза.

Чому проблеми? Вони з композитних матеріалів, вони невеликі. Їх практично не видно на екрані радарів. І тому це ніби не перший випадок, коли в Московській області виявляли уламки, скажімо, українських дронів.

Але сказати, що російська ППО дуже слабка... Ви знаєте, у Європі взагалі ППО немає. Два-три Patriot хтось там оберігає – і все. Якщо ви думаєте, що в Європі є така сильна ППО, – ні. А західна військова школа взагалі нібито передбачає, що вони все винищувачами прикриватимуть. І системи ППО однозначно в Радянському Союзі, а згодом у Російській Федерації, до певного моменту [були лідерами]...

Patriot 2, Patriot 3 – тоді вже Америка, скажімо, панування радянських, російських систем ППО зламала. А згодом уже і європейці приєдналися: Mamba, там, IRIS-T. До їх випуску Росія і СРСР були лідерами в системах ППО. Ну, однозначно: війна, втрати – звісно, цілісність системи ППО порушено.

– Просто Путін ніяк не очікував і не планував, що йому знадобляться над Москвою, Кремлем системи ППО. Він хотів за три дні в Києві вже бути.

– Ні, ну вони ж ніби вжили превентивних заходів. Вони на новобудови, хмарочоси системи "Панцир" ставили. Але система летить між будинками там. Це неефективно.

ЗРК "Панцир-С" на даху будівлі міноборони РФ. Фото: Военный осведомитель / Telegram 

– Добре. А от стосовно російської військової машини. От ви вже зачепили історію з тим, що їх потрібно відрізати від західних технологій, тому що все, що стосується чипів і всього цього най-най, точності, – цього ж свого в них нічого немає. Це ж усе використовують китайські чипи або десь закуповують через треті країни. Скажіть, що зараз відбувається з російською військовою машиною, з російським оборонпромом? Які підприємства переведено на воєнну колію? Ну, те, про що вам відомо, наприклад. Які працюють у кілька змін? І що вони виробляють і з якою інтенсивністю?

– Ну, ви мене заскочили зненацька. Це треба досліджувати, їх треба шукати. Але, скажімо так, ті, хто виготовляв артилерійські системи, – вони перейшли і їхні суміжники. Тому що їм потрібні нові метали, багато вибухової речовини. Ось у них із вибуховими речовинами теж ніяк не виходить. Бо ж особливо наче цією справою не бруднилися. Але повернімося, знову ж таки, до теми. Річ не лише в чипах. У них на танках електричне устаткування – воно німецьке. От якщо цього устаткування не буде, вони відновлювати танки не зможуть.

Річ не лише в чипах. Не треба все в чипи впирати. Чипи – це крилаті ракети запустять на вас чи не запустять. Але танки точно приїдуть. Тому, якщо, припустімо, Грузія вимагатиме в німців таке електрообладнання – електродроти – що, німці не розуміють, що Грузія танків Т-72 не виробляє й не ремонтує? Навіщо це Грузії давати? Грузію це я для прикладу назвав. Тобто потрібне посилення санкційного механізму. Саме того, що для оборонки. Це не лише чипи. Сучасна зброя використовує багато радіотехнічного, електричного обладнання. Ось над цим потрібен жорсткий контроль. І розпочати дуже жорстко використовувати процедуру кінцевого користувача. Є дуже багато прогалин.

Ну так, як раніше вони не отримують, але виходить така картина, що щонайменше 20% або навіть 40% оборонки досі може працювати. А зараз [потрібно] їхні можливості зупиняти. Вони різко, стрибкоподібно випуск продукції не можуть зробити.

– Що вони можуть випускати самі, а що не можуть: от однаково там потрібні якісь західні технології?

– Ну от пощастило вам: у них верстатів нема стволи точити. Вони купували в німців, якщо я не помиляюся. Німецькі технології. Вони купували готові стволи. Так, у них були старі стволи. А це спеціальна технологія: як зі шматка заліза виточувати ствол гармати. У них зараз це не виходить.

Але якщо раптом їм Китай дасть чи якась інша країна зможе не верстати, а хоч би стволи для гармат дати... Тут дуже багато нюансів. Я тому говорю, що потрібне жорстке збільшення санкційного механізму для оборонки. Тому вони вимушені витягувати зі складів старі раритети. Це стосується і військової техніки, і боєприпасів, і гармат. Але це все-таки потенціал. Він буде – так, наполовину, на третину, але коли їх багато, вони дають якийсь результат.

– Надовго в них ще цього старого раритету вистачить?

– Ви знаєте, за деякими даними, кількість артилерійських снарядів – це радянський доробок – оцінюють приблизно в 40–50 млн. Але скільки з них кондиційних? Вони мають строк зберігання. Скільки кондиційних? Я думаю, що мільйонів 10 вони вже відстріляли приблизно плюс-мінус два-три мільйони. Але скільки із цього шматка вони зможуть застосувати? Найімовірніше, у них не виходить. Тому що ми бачимо обвальне падіння їхніх бойових можливостей саме за кількістю артилерійських снарядів, які відстрілюють. Найімовірніше, те, що в них залишилося, – це не готове. Або знищили, або некондиційні, зберігали не в добрих умовах, строки зберігання закінчилися.

– Розікрали плюс скільки. Там же багато всього було.

– Ну так. Але той рівень перших двох-трьох місяців, коли вони по 100 тис. на день відстрілювали... Одразу видно, що зараз можливості вчетверо-уп'ятеро менші. Відповідно, від того потенціалу мало що лишилося. Що вони могли, вони відстріляли. І зараз підсіли, скажімо, на Іран, самі виробляють десь 4 тис. снарядів на день із можливістю збільшення... Ось те, що вони мають. Тому вони теж мало використовують артилерію. Артилерія зараз працює по Бахмуту, Авдіївці, Мар'їнці. В інших місцях вони перейшли на ощадний режим.

– Ось те, що стосується зброї. А хто з інших країн може ще Росії продавати? Ну, крім Ірану.

– Ви знаєте, як в історії із санкціями, це може приходити через другі країни, через треті країни. Тому тут начебто... Я розумію, що Болгарія цього не зробить або ще хтось цього не зробить. Ми цього не робимо. Ми виготовляємо артилерійські снаряди, але в нас табу: ми в це не вплутуємося. Казахстан теж не став вплутуватися й навряд чи вплутається. Але, скажімо, через деякі пострадянські країни або якісь європейські фірми, через підставні компанії вони можуть щось зробити. Але це буде не така велика цифра.

І, відповідно, вони можуть із Венесуели спробувати щось витягти. Скажімо, із Північної Кореї спробують щось витягти. Так, але це не може йтися про великі обсяги.

Ви подивіться: Захід шість місяців напружується, але він так і не зміг збільшити більше ніж удвічі кількість необхідних вам боєприпасів. Ви знаєте, річ не в тім, що завод натиснув кнопку – і звідти виходять артилерійські снаряди. Там є і мідь – ось треба, щоб шахта, яка видобуває мідь, стала вчетверо... Тобто це дуже довгий процес. І суміжники зокрема.

Ну, от я вважаю, що максимум для Ірану – це 500 тис. снарядів на рік. І йому самому ще треба щось. Він не все передасть.

– Ви згадали про ядерну зброю. Ну ось, знову ж, на тлі останніх розмов, коли знову Росія почала погрожувати через своїх пропагандистів... Пригожин, там, заявляв про те, що ось знову ядерна зброя і знову ця мавпа із гранатою, Медведєв узагалі заявив, що треба ліквідувати Зеленського... Чергова п'яна маячня, але все-таки. Ось те, що стосується ядерної, – ви взагалі наскільки ймовірною розглядаєте таку історію?

– Ви знаєте, якби я був воєначальником, то я застосував би тактичну ядерну зброю на першому етапі. Не став би робити жест доброї волі, а застосував би десь на першому етапі. Але якщо вони цього не застосували ні на першому етапі, ні на другому, а роблять "жести доброї волі" тощо, у цих людей немає бажання чи волі застосувати тактичну ядерну зброю.

Про це знають усі. Люди, які керують Російською Федерацією, працюють 20–30 років. Вони прогнозовані, їхні психотипи вираховують аналітики. Вони не є таємницею ні для кого. А те, що ви обговорюєте російську пропаганду, – ну добре, можна поговорити і про це.

– У НАТО заявили буквально сьогодні про те, що Росія може влаштувати диверсію на підводних кабелях і трубопроводах. І в НАТО є побоювання, що Росія може взятися за ці підводні кабелі й інші важливі об'єкти критичної інфраструктури. Про що тут ідеться? Про те, що понад 95% міжнародного інтернет-трафіку передають приблизно 400 підводними кабелями. Ними щодня проводять фінансові операції на суму орієнтовно $10 трлн.

– Ні, найімовірніше, таких речей не станеться. Ці кабелі глибоководні. Я займався експертизою з безпеки й вивчав це питання. Це дуже складно технологічно. Так, їх не перерізати. Крім цього, якщо їх усі перерізати, то буде можливість використовувати безпосередньо із супутників: Starlink і схожі системи. Тобто загальна система резервування... Якщо кабель перерізати, світ без інтернету не залишиш.

А щодо, загалом, поведінки Російської Федерації – ні, Росія не буде дражнити світ. Вони розуміють, що їм рано чи пізно треба буде торгуватися. І, скажімо, обрізання інтернету – ну навіщо? Ну що їм це дасть?

Ні, ми вже з вами живемо в іншій парадигмі. І Росія розуміє, що вона може вийти [з війни] без однієї ноги, вона може вийти зі зламаним хребтом, коли не працюватиме дві ноги, і вона може вийти обезголовленою. І я не думаю, що Російська Федерація зробить якісь екстраординарні кроки. Ні.

– Добре. От міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров знову заговорив про мирні переговори: мовляв, так, мають урахувати інтереси Росії, але водночас мирні переговори. Дайте тільки доповзти до столу.

– Ні, ви знаєте, це не лише Лавров хоче. Частина старої європейської політичної й бізнес-еліти теж відкрито про це каже, що "повоювали – і годі, давайте ставити на паузу й домовлятися". Водночас вони не замислюються, скільки відсотків вашої землі захоплено. Для них це прийнятний варіант. Тож от, чуючи їхні заяви, мені заяви Лаврова не здаються дикими.

Я з різними людьми спілкуюся: аналітиками, я маю на увазі. А те, що вони заявляють про мир... Вони все ще розуміють, що перелом у свідомості англосаксів... У цій справі за вас топлять англосакси. Що, може, якось [президент США Джо] Байден скаже: "Ну гаразд, поганий мир без війни". Ось вони на це сподіваються: вийти із цієї війни з якимось обличчям.

Фото: ЕРА

І, до речі, останнім часом, скажімо, ця голубина... Є "яструби", а є "голуби". "Голуби" політичного істеблішменту як Америки, так і Європи намагаються чогось навчити, змінити думку... Я ось тому говорю, що українській армії треба наступати. Нехай вони вас забезпечать зброєю повністю – і у вас буде 99-відсоткова гарантія, що ви все як треба зробите.

Бо, знаєте, непогано влаштувалися ті, хто вас підганяє наступати. Щоб ви добре там стекли кров'ю, і потім вони прийшли б за стіл: "Ну, друзі, ну у вас не виходить. Давайте мир". Ось я коли кажу, що українській армії не треба наступати, я кажу це не лише з військових міркувань. У сфері своєї діяльності я спілкуюся зокрема і з політичним істеблішментом.

– Я думаю, що контрнаступ почнеться тоді й там, де це вирішить військово-політичне керівництво України, з огляду на цілі, завдання й інтереси України та збереження зокрема українських воїнів, української армії. Тому в цьому сенсі ми ніколи й не обговорюємо. Ми завжди говоримо: "Друзі, давайте дивитися. Ось тут нам усе буде видно, нам усе покажуть. А так стрясати повітря ми не будемо".

– Я повністю з вами згоден. Я бачу об'єктивну оцінку вашого керівництва. Я це сказав, щоб у вашого населення з'явилася думка, що коли частина західної еліти підганяє український наступ... З якою метою вони це роблять? Щоб ви знали, а не тиснули на свій уряд, на своїх військових, що "вперед, в атаку".

– Ще дуже цікава тема. Часто вона останнім часом звучить – про небезпеку розроблень штучного інтелекту Тому що спочатку, ми пам'ятаємо, був дуже гучний лист Ілона Маска, і ще 100 чи 200 таких мільйонерів, мільярдерів з IT, розробників, які виступили з відкритим зверненням щодо того, що потрібно зупинити експерименти зі штучного інтелекту, бо ми не розуміємо, з якими небезпеками можемо зіткнутися, тому що немає алгоритмів безпечного комунікування із цим, чи що. Так?

І буквально днями Джеффрі Гінтон – його називають хрещеним батьком штучного інтелекту – пішов із Google, заявивши про те, що "уявіть собі, що буде, якщо штучний інтелект потрапить до рук, наприклад, Путіна". Реально чимось це нам загрожує?

– Я з вами повністю згоден. У перспективі штучний інтелект... Чому "в перспективі"? Він уже почав створювати проблеми. Ось [Міхаель] Шумахер судиться з німецькою газетю, яка разом зі штучним інтелектом "взяла інтерв'ю" в нього. Я позавчора в Telegram бачив програму: завантажуєш туди зображення людини, і штучна програма за її одягом, за її ознаками, перепрошую за вислів, її оголює. І з надзвичайною точністю. Тобто проблеми не лише державного рівня. Але інша річ у тому, що штучний інтелект зараз не має бойових можливостей і він Путіну нічим не допоможе.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

– (Сміється). Ну, Путіну вже зовсім нічого не допоможе. Йому навіть до Африки страшно виїхати, бо навіть Африка заарештує. Сказали: "Давай через Zoom".

– От потихеньку до них приходить уся глибина тієї трагедії, тієї дурниці, що вони зробили.

– А от голосування Китаю – наскільки можна сказати, що це важливо? І про що воно нам свідчить? Те, що цього тижня почали всі обговорювати. Хоча трохи раніше це було, але помітили лише зараз, що в ООН Китай проголосував за резолюцію, у якій Росію визначено як агресора.

– Ви знаєте, протягом усієї війни мене часто запитували про позицію Китаю. І я завжди відповідав: "Китаю сильна Росія потрібна? Ні". Так Китай ні у що не вплутується. Сидить, чекає на момент, коли американці прийдуть і Китаю скажуть: "Добре, забирай. Ось тобі Далекий Схід. Але не втручайся". Китай скаже: "Гаразд", – і взагалі буде ні до чого. Ось позиція Китаю. Що більше Росія слабшатиме, то активніше ви бачитимете Китай. Такої поведінки в Китаю не було шість місяців тому. Такої активності Китай шість місяців тому не демонстрував. Чому? Тому що він не знав, чим закінчиться війна. Навіщо йому з Росією сваритися? Так? А зараз він знає, що це вже питання часу. І вже долучився до загального порядку денного. Тому що повоєнний поділ Росії – щоб узяти свій шматок.

– За відчуттями, вашою аналітикою, за тим, що ви знаєте, скажіть: коли путінський режим впаде?

– Імперії дуже довго розвалюються. От якщо, скажімо, вам дадуть винищувачі... Не тільки винищувачі, а й компоненти: літальні радари, паливозаправники... Вам дадуть артилерії більше ніж 100%. А в деяких випадках – 200%. Якщо ви на 30–40% збільшите бойову можливість вашої армії, то до початку 2024-го року, можливо, ви досягатимете військового виснаження [Росії]. Але давайте далі думати. Припустімо, військове виснаження Росії є, ви вийшли на свої кордони. Ви ж далі не підете? Вам це треба?

– Ні, нам чужа територія не потрібна. Нам аби своє захистити.

– Ось, ось. Росія – військово виснажена країна, але це країна. Ось проблема в цьому. Скільки ця країна проживе після військового виснаження? Може, рік. Може, три. Може, п'ять. Може, 10. Це дуже важко. Це не площина воєнної аналітики, тому мені дуже важко судити. І не лише воєнним аналітикам. Я звертаюся з таким запитанням, скажімо, до економістів, політиків. І навіть вони кажуть, що модель свідомості росіян неможливо передбачити. Тут дуже багато чинників. Тому сказати, скільки вони як держава, як режим вистоять, я не візьмусь. І я не повірю жодному прогнозу.

– Може статися так: в одну секунду, узагалі. Якась подія...

– Так. Його величність випадок – це окрема історія.

– В історії так часто буває.

– Так, так. Ось я тому й не беруся. Тому що є його величність випадок. Так.

– Агілю, щиро вам дякую за цю бесіду. Як завжди, було з вами приємно й цікаво поговорити. Я бажаю якнайшвидшої перемоги нам, Україні. І, власне, перемога України – це перемога всього цивілізованого світу.

– Від вашої перемоги й у нас багато що залежить. Тому бажаю вам перемоги.

– Щиро дякую.

– До побачення, на все добре.